- •Відповіді на залік з організації роботи і управління в органах прокуратури України
- •1. Поняття організації роботи і управління в органах прокуратури.
- •2. Організаційна структура системи управління в органах прокуратури. Структура органів прокуратури характеризується:
- •5. Компетенція посадових осіб органів прокуратури зі здійснення організації та управління конкретними органами (підрозділами) прокуратури.
- •6. Організаційно-управлінські акти органів прокуратури та їх класифікація.
- •7. Міжнародна та Українська асоціація прокурорів.
- •18. Правовий статус працівників прокуратури.
- •20. Організаційно-управлінські повноваження Генеральної прокуратури України та їх зміст.
- •Наказ від 19 вересня 2005 року n 1 «Про організацію роботи і управління в органах прокуратури України»
- •24. Організаційно-управлінські повноваження прокуратур арк та обласного рівня, їх зміст.
- •25. Організаційно-управлінські повноваження міських, районних і прирівняних до них прокуратур, їх зміст.
- •10. Характер участі органів прокуратури у розробці та виконанні загальнодержавних і регіональних програм протидії злочинності.
- •27. Координація дій правоохоронних органів по боротьбі зі злочинністю.
- •28. Суб’єкти координаційної діяльності. Повноваження прокурора як спеціального суб’єкта координації.
- •20. Порядок підготовки, скликання та проведення координаційних (міжвідомчих) нарад.
- •21. Порядок напрацювання й оформлення рішень координаційних (міжвідомчих) нарад, організація контролю за їх виконанням.
- •21. Документальне оформлення координаційних і міжвідомчих нарад, контроль за виконанням їх рішень.
- •22. Поняття та правове регулювання діяльності органів прокуратьури у сфері міжнародного співробітництвам та правової допомоги.
- •23. Зміст прокурорської діяльності по виконанню міжнародних доручень з правової допомоги.
- •8. Координаційна рада генеральних прокурорів країн снд:завдання та напрями діяльності.
- •26. Нормативно-правовий акт: поняття та якісна характеристика.
- •29. Поняття і характеристика управлінського акта прокуратури
- •29. Типологія і класифікація управлінських актів прокуратури
- •29. Види основних управлінських актів органів прокуратури їх характеристика
- •30. Умови й фактори забезпечення якості управлінських рішень
- •31. Процес напрацювання управлінських актів, його етапи
- •32. Порядок і форми реалізації управлінських актів. Відповідальність за прийняття незаконних і необґрунтованих управлінських актів.
- •33. Процедурні питання планування роботи в органах прокуратури.
- •33. Процес підготовки плану, його стадії. Вимоги щодо змісту і структури плану.
- •34. Підстави та терміни складання та направлення планів прокуратур нижчого рівня до прокуратур вищого рівня.
- •35. Види планів та їх характеристика:
- •36. Контроль за додержанням планової дисципліни: поняття та сутність
- •37. Порядок, принципи, форма та зміст управлінського акта прокуратури щодо розподілу обов’язків
- •37. Що має враховуватись при розподілі обов’язків?
- •52. Основні організаційно-управлінські обов’язки керівника органу прокуратури
- •38. Загальна характеристика та сутність інформаційно-аналітичної діяльності органів прокуратури.
- •39. Значення аналітчних досліджень для прокурорської діяльності. За якими напрямами мають проводитись комплексні аналітичні дослідження
- •40. Методологія збирання та опрацьювання необхідної інформаціїю
- •41. Стадії і методи (способи) аналітичних досліджень
- •42. Вимоги щодо форми, структури, якості аналітичних розробок
- •43.Реалізація аналізів, узагальнень: порядок, терміни, форми.
- •44.Оперативна нарада: поняття, значення, сутність.
- •45.Якою є процедура підготовки та проведення оперативних нарад?
- •46.Рішення оперативних нарад: порядок їх оформлення, реалізації, зняття з контролю.
- •47. Позитивний досвід:понятійне визначення, порядок вивчення, розповсюдження і впровадження у практику.
- •48. Особливості організації роботи прокуратур районів у містах з районним поділом, правова регламентація щодо цього.
- •49. Принципи та правові підстави контрольної діяльності в органах прокуратури.
- •50. Охарактеризувати систему контролю в органах прокуратури, форми та засоби забезпечення контрольної діяльності.
- •51. Дайте правове визначення поняття «керівник» у системі прокуратури та охарактеризувати основний зміст діяльності «керівника».
- •51. Окреслити основні обов’язки керівника в системі прокуратури з посиланням на відповідні нпа.
- •52. Окреслити компетенцію керівника структурного підрозділу прокуратури з посиланням на відповідні нпа.
- •53. Окреслити компетенцію керівника міської прокуратури з посиланням на відповідні нпа.
- •54. Назвати напрями та засоби оптимізації праці керівника міської(районної) прокуратури.
- •55. Дати правове визначення поняттю «прокурор галузевого підрозділу» та охарактеризувати основний зміст діяльності цього прокурора.
- •55. Окреслити компетенцію та основні обов’язки прокурора галузевого підрозділу з посиланням на відповідні н.П.А.
- •61. Окреслити межі компетенції прокурорів міст і районів із забезпечення принципу гласності.
- •62. Висвітлити правові підстави й основні вимоги щодо організації роботи з правової інформації та систематизації законодавства в органах прокуратури.
- •Наказ № 7 гн від 22 квітня 2004 року «Про організацію роботи з питань правового забезпечення в органах прокуратури».
- •63. Вимоги, що перед'являються до організації робот з питань ведення обліку і звітності в органах прокуратури. Назвати нормативно-правові документи.
- •64. Назвати основні форми статистичної звітності органів прокуратури, терміни подачі її за належністю.
- •65. Якими є періодичність та правові підстави проведення прокуратурою перевірок щодо достовірності обліку злочинів?
- •66. Назвати критерії оцінки ефективності роботи органів прокуратури в цілому та за окремими напрямами (наприклад, за профілем основної роботи) та нормативно-правові акти. Де визначено ці критерії?
- •67. Якими є основні вимоги та правові підстави щодо організації діловодства в органах прокуратури? Хто несе відповідальність за стан і організацію діловодства в прокуратурах районів (міст)?
Відповіді на залік з організації роботи і управління в органах прокуратури України
1. Поняття організації роботи і управління в органах прокуратури.
На практичному рівні своєчасність і якість виконання завдань, які стоять перед прокуратурою, досягається шляхом застосування комплексу організаційних й управлінських заходів по впливу вищих за рівнем прокуратур на підлеглі органи та окремих її працівників з тим щоб отримати позитивні результати чи то на напрямі прокурорського нагляду , слідчої або іншої роботи. Тобто належний рівень організації роботи є запорукою успіху на будь-якому напрямі прокурорсько-слідчої діяльності і позитивно позначається на іміджі прокуратури в цілому. Організація роботи у прокуратурах усіх рівнів, а також у їх підрозділах забезпечується низкою організаційних чинників, які включають: розподіл обов”язків, планування, проведення колегій, координаційних, міжвідомчих, оперативних нарад, аналітичної роботи тощо.
Прокуратура – це автономна, самодостатня система. Управлінський вплив здійснюється лише в системі органів прокуратури. Ведеться дискусія з приводу того, яке поняття ширше – організація роботи чи управління. Частина вчених вважає, що управління входить в організацію роботи, інші - організація роботи входить в управління, деякі вважають, що ці поняття тотожні.
Термін управління з’явився в НПА з організації роботи в органах прокуратури, а саме Наказ ГПУ.
Організація – упорядкування, приведення будь-чого до певного порядку, визначеної системи.
Термін «управляти» означає керувати, спрямовувати діяльність когось на що-небудь.
Основними елементами організації роботи в органах прокуратури є:
Розподіл прокурорської роботи і службових обов’язків;
Створення та підтримання в органах прокуратури організаційного порядку;
Визначення системи контролю за її виконанням та ін. заходи організаційного характеру.
Організаційний порядок існує на найнижчій ланці прокуратури і організується шляхом розподілу службових обов’язків. Він не можливий без системи контролю (контрольні підрозділи).
Основні елементи управління:
Прийняття управлінських рішень та доведення їх до безпосередніх виконавців (прокурор приймає рішення, працівники під розпис ознайомлюються з ним);
Контроль за їх виконанням (Управлінську рішення – це накази, розпорядження, завдання, інші акти, які виходять від вищестоящих прокурорів).
Організація – це система заходів, спеціально створених та підтримуваних прокурором у підлеглому йому труд колективі.
Управління – це щодення його діяльність з упорядкування цієї системи, вирішення конкретних завдань, що постають перед прокуратурою і її органами в цілому.
Управління в органах прокуратури – це вплив на всю систему органів прокуратури або конкретні її ланки з метою упорядкування цієї системи (її ланок), забезпечення її оптимального функціонування та розвитку для ефективного вирішення завдань, що перед нею стоять.
2. Організаційна структура системи управління в органах прокуратури. Структура органів прокуратури характеризується:
За принципом рівнів ієрархії – багаторівнева – має 3 рівні з неоднорідними ланками;
За характером підпорядкованості – суворо централізована – всі нижчестоящі прокурори підпорядковуються вищестоящим, а вищестоящі – Генеральному прокурору України;
За цільовим призначенням та функціями, що виконуються – фіксована – визначена в законі, а її структура – перемінна – визначати структуру і штати має право лише Генеральний прокурор;
За принципом групування елементів системи на підсистему – складна – є територіальні та спеціалізовані (предметно-галузеві прокуратури).
За побудовою просторових зв’язків в системі органів та в окремих органах – лінійно-функціонального типу;
За порядком прийняття управлінських рішень – єдиноначального типу організації діяльності з елементами колегіальності (колегії, науково-методичні ради). Колегія – дорадчий орган, їх рішення вводяться в дію наказом керівника.
Найбільшим обсягом управлінських повноважень володіє Генеральний прокурор України. Далі – обласні - в нас є 31 прокуратура обласного рівня. В містах з районним поділом, поряд з прокуратурами районів, є прокуратури міст, які здійснюють координаційні і ін. функції управління стосовно районних прокуратур. Останньою найчисельнішою ланкою є прокуратури міст, районні, міжрайонні, районні в містах, а також прирівняні до них прокуратури (822 прокуратури).
3. Класифікація і характеристика основних організаційно-управлінських функцій прокуратури. Функції зумовлені завданнями прокуратури. Зовнішні функції – ті, що передбачені в законі. Внутрішні – для вирішення питань внутрішнього зарактеру.
Функції управління в органах прокуратури – це основні напрями цілеспрямованої діяльності, що здійснюються в органах прокуратури з метою досягнення узгодженості щодо організації прокурорського нагляду і досудового слідства, що реалізується в управлінському процесі через визначені процедури.
Для аналізу сутності функцій і для управлінської практики істотне значення має класифікація функцій управління.
Класифікація функцій прокуратури:
за змістом виконуваних робіт:
загальні функції управління – властиві всій системі управління в цілому і окремим її ланкам (прогнозування, планування, раціоналізації системи управління, контролю, керівництво) – вони викладені в наказі ГПУ № 1 від 19.09.2005 (див монографію – «Проблеми управління в органах прокуратури України: теорія і практика»). Це універсальні види (напрями) діяльності суб'єктів соціального управління. Це більш-менш відокремлені групи певних видів управлінської діяльності, котрі закріплюються за суб'єктами управління, напрямів їхньої роботи, що характеризуються спільністю властивих їм ознак, які здійснюються на всіх рівнях системи управління та розрізняються лише за обсягом і межами свого здійснення відповідно до управлінської ієрархії486. Без них не може здійснюватися сам процес управління. Вони об'єктивно властиві будь-якому процесові управління і є такою діяльністю, що визначається загальними закономірностями управління як соціальної категорії в цілому. У їхніх межах обмірковуються найбільш загальні, що мають відношення до всіх суб'єктів і об'єктів, завдання управлінської діяльності. Зважаючи на наведені характерні риси, вони позначаються як функції управління, що мають наскрізний характер;
забезпечуючі (допоміжні) функції управління (кадрова, організація статистики, фінансово-господарська, систематизації законодавства, діловодство, матеріально-технічне забезпечення).
Спеціальні - У науковій літературі питання про спеціальні функції управління не розглядається. Цей факт не свідчить, однак, що таких у системі управління органами прокуратури немає. Просто рівень досліджень функцій управління залишається дуже низьким. Спеціальні функції мають ще 2 групи: 1 - управлінські функції, що реалізуються щодо органів прокуратури; 2 - функції управління системи, що спрямовані на установи, які є в оперативному управлінні органів прокуратури, управлінські функції, пов'язані з реалізацією галузевих функцій та завдань системи органів прокуратури, функції управління в органах прокуратури, не пов'язані з реалізацією завдань, що покладені на прокуратуру відповідно до Конституції України.
Загальні, спеціальні та забезпечуючі функції існують поряд і у взаємодії одна з одною.
Планування – мета – забезпечення виконання завдань прокуратури – створюється план. Є 3 види планування: перспективне (не застосовується у нас), поточне, оперативне.
Керівництво – мета – досягнення узгодженості. Є стратегічне, оперативне керівництво.
Контроль – мета – щоб завдання були вчасно і правильно виконані. Види: поточний, підсумковий, перевірка виконання на місці.
4. Характеристика і класифікація загальних функцій управління. Основну увагу необхідно звернути на загальні функції управління, а саме: на прогнозування, планування, організацію, керівництво, регулювання та контроль. У них віддзеркалюються основні напрями управлінської діяльності.
1. Функція прогнозування є визначальною, такою, що повинна створити гарантії певної ефективності управлінського рішення. Зовні вона здається непрактичною. Але якщо уявити собі певний об'єкт, на який вона розрахована, то ця визначальність стає очевидною. Функція прогнозування тим відповідальніша, чим відповідальнішого об'єкта вона стосується. Ця функція деякими науковцями розглядається як складова планової функції. Але це самостійний напрям управлінської діяльності, результатом якої є прогноз — основа цілевизначення. Як управлінська функція прогнозування є напрямом діяльності, спрямованим на одержання й обробку інформації про майбутній можливий стан організації та діяльності органів прокуратури, що завершується формулюванням прогнозу щодо виникнення, розвитку та припинення існування тих чи інших управлінських ситуацій, що мають значення для системи управління органів прокуратури. Прогноз як результат процесу прогнозування нерідко називають передбаченням,що засноване на фактах майбутніх подій. На їхній основі прокурор має можливість більш об'єктивно підійти до виявлення потреби в реалізації своїх повноважень щодо виявлення порушень законів, реагування на ці порушення і відновлення порушень законних прав і інтересів держави і громадян. Водночас виявлені потреби є підставою для формування цілей майбутньої діяльності прокурора. Тому нерідко прогнозування називають функцією формування цілей.
Працівникам органів прокуратури більш відоме кримінологічне прогнозування. Однак і в управлінській діяльності органів прокуратури прогнозування повинно мати місце, оскільки є важливим елементом ефективного управління. На жаль, практика свідчить, що в системі управління органами прокуратури прогнозуванню приділяється недостатньо уваги. До цієї діяльності не зобов'язують ні законодавчі акти про прокуратуру, ні накази і вказівки Генерального прокурора України.
Цілями функції прогнозування в органах прокуратури є: 1) зниження ступеня невизначеності управлінських ситуацій; 2) уявлення про можливий результат (наслідки) прийнятих управлінських рішень.
На практиці прогноз — це документ, що фіксує можливий ступінь досягнення тих чи інших цілей залежно від способу майбутніх дій. Прогнози є результатом свідомо-вольової діяльності, пов'язаної з вивченням і оцінкою прогностичної інформації. Щоб стати предметом практичного застосування в управлінні органів прокуратури, вони повинні бути оформлені та представлені у вигляді документів. Це нормативна функція прогнозу, що за своїм характером є вимогою — умовою.
Зміст прогнозу у формі самостійного документа вбачається таким:
завдання на прогнозування стану зацікавленого замовника об'єкта;
опис інформаційно-аналітичної роботи із зазначенням методики дослідження;
висновки, що випливають з аналізу інформації про майбутній стан зацікавленого об'єкта, і пропозиції про модель майбутньої організації і діяльності.
Якимчук вважає, що з огляду на важливість прогнозування для розв'язання завдань управління було б доцільно в системі управління органів прокуратури визначити органи, що здійснювали б функцію прогнозування й організовували прогностичні дослідження. Замовниками прогностичних досліджень могли б стати організаційно-контрольні підрозділи органів прокуратури, а для підготовки прогнозів необхідно створити підрозділи, що мають у своєму штаті не тільки юристів, а й економістів, математиків, демографів, кримінологів, статистиків і інших фахівців. Користувачами результатів прогнозування повинні стати насамперед керівники органів прокуратури всіх рівнів управління.
2. У системі заходів удосконалення організації роботи важливе місце належить функції планування, яка, покликана забезпечити виконання покладених на органи прокуратури завдань, що формулюються на основі прогнозу цілей діяльності прокуратури. Так, планування являє собою загальну функцію, здійснення якої спрямоване на виконання різноманітних завдань, пов'язаних з перспективним, поточним, оперативним плануванням, розробкою спеціальних планових документів, що враховують особливості розвитку керованої системи, забезпечують організаційну упорядкованість, послідовність і погодженість дій, раціональний розподіл сил і засобів, який здійснює прокуратура, тощо.
Планування не виконає своєї ролі, якщо не буде здійснюватися контроль за його виконанням. Контроль за ходом виконання прийнятого плану є органічною частиною загальної наукової організації роботи в органах прокуратури.
Генеральна прокуратура України, прокурори обласних і прирівняних до них прокуратур надають дуже важливого значення плануванню роботи як власних апаратів, так і підлеглих прокуратур.
У прокурорській практиці відомі три види планування: перспективне, поточне й оперативне. Перспективні плани розробляються на термін від одного до п'яти років і мають за мету створення умов для послідовної роботи прокуратури щодо зміцнення законності та правопорядку. Основою перспективного планування роботи прокуратури є аналіз стану законності та правопорядку на момент планування і науковий прогноз даного явища на тривалу перспективу. Перспективний план роботи обласної прокуратури повинен складатися, на думку Якимчука, на п'ятирічний термін. Поряд з п'ятирічним планом на додаток і розвиток його можуть розроблятися предметно-цільові плани. Останні складаються на терміни від одного до трьох років. Загальний план є програмою діяльності прокуратури на п'ятирічний термін у всіх напрямах прокурорської роботи. Предметно-цільові плани — це програми діяльності прокуратури щодо зміцнення законності та правопорядку в окремих сферах життєдіяльності чи з окремих найбільш актуальних питань прокурорської практики. Вони повинні складатися в апаратах обласних прокуратур лише тоді, коли в цьому дійсно є потреба. Загальний план забезпечує стабільність і спрямованість діяльності прокуратури на виконання довгострокових завдань зміцнення законності та правопорядку. Предметно-цільові плани дають змогу прокуратурі враховувати динамізм громадського життя в країні, вчасно й адекватно реагувати на зміни, що відбуваються у правовій сфері.
Поточне планування є основним видом планування роботи в органах прокуратури. Поточний план є фактично робочим планом для кожного працівника прокуратури. Він відрізняється від перспективного не лише за терміном виконання, а й за змістом. Якщо перспективний план складається на тривалий період і основний його зміст утворюють пріоритетні завдання прокуратури, то поточний план роботи містить конкретні заходи, націлені на досягнення цих завдань. Поточний план роботи покликаний конкретизувати перспективний план. Поточне планування здійснюється шляхом прийняття щоквартальних або щорічних планів. Щоквартальне планування роботи прокуратур здійснюється на підставі глибокого аналізу стану законності та криміногенної обстановки, з урахуванням рішень колегій, планів роботи вищестоящих прокуратур, результатів прокурорських перевірок, матеріалів контролюючих органів, іншої інформації про порушення законності. До планів включають найбільш важливі заходи: проведення перевірок додержання законів на пріоритетних напрямах діяльності, вивчення стану правопорядку, проведення узгоджених дій із державними органами влади, правоохоронними і контролюючими відомствами щодо протидії злочинності та корупції; усунення порушень конституційних прав і свобод людини та законів, які охороняють інтереси держави; надання практичної допомоги, вжиття заходів щодо підвищення ділової кваліфікації прокурорів і слідчих. Плани роботи обговорюють на оперативних нарадах, після чого їх затверджує керівник прокуратури.
У результаті оперативного планування приймаються, наприклад, індивідуальні плани роботи стажування молодих спеціалістів у прокуратурах районів і міст - це так звані індивідуальні плани стажування Окрім цього, в разі відрядження працівників також складається план роботи у відрядженні з переліком запланованих слідчих дій і обов'язковим зазначенням обсягу роботи кожного працівника, якщо їх декілька.
План роботи має бути єдиним для всього апарату відповідної прокуратури. Його обов'язковими складовими повинні бути: цілеспрямованість (спрямування на виконання пріоритетних (основних) завдань прокурорської діяльності), комплексність (до нього включаються заходи, які належать до всіх галузей і напрямів прокурорської діяльності), конкретність (чітке і зрозуміле, без двозначності, формулювання планових заходів, визначення об'єктів перевірки і закону, додержання та застосування якого належить вивчити, визначення конкретних виконавців, встановлення виважених, точних строків виконання), послідовність (врахування заходів попереднього плану, щоб розроблений план продовжував розпочате попереднім), напруженість (спрямування зусиль працівників прокуратури на досягнення максимально високих результатів), реальність (врахування як необхідності виконання назрілих завдань, так і поточних розрахунків, наявних сил, можливостей і часу).
При формуванні планів роботи доцільно дотримуватися певної структури (моделі). Практикою напрацьована така структура планів:
Загальні питання: підведення й обговорення на операгивних нарадах,засіданнях колегії підсумків роботи прокуратури загалом, за галузями діяльності або періодом щодо її внеску в зміцнення правопорядку і законності, визначення шляхів і завдань подальшої роботи; заслуховування звітів прокурорсько-слідчих працівників; стан контролю виконання і виконавської дисципліни тощо.
Аналіз стану законності: вивчення стану законності в цілому по регіону, на підприємствах, у галузях економіки, у певній сфері або категорії населення
Нагляд за додержанням та застосуванням законів: перевірки додержання законів про власність, підприємництво, приватизацію, кредитно-банківську діяльність, проведення аграрної реформи, охорону природного середовища та інші питання, які випливають із наказів Генерального прокурора України
Питання організації прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство.
5. Координація діяльності правоохоронних органів в боротьбі зі злочинністю.
Організація підтримання державного обвинувачення, представництва інтересів громадянина і держави в суді
Заходи щодо здійснення нагляду за додержанням законів, спрямованих на попередження правопорушень серед неповнолітніх, захист їхніх прав.
Заходи щодо впровадження в практику прокуратури по-зитивного досвіду інших прокуратур, підвищення професійної майстерності, зміцнення трудової і виконавської дисципліни, оздоровлення психологічної атмосфери в колективах
План повинен передбачати найбільш важливі заходи, які випливають з пріоритетних напрямів діяльності прокуратури, стану законності та злочинності. Прокурори всіх рівнів повинні самі вирішувати, коли і які заходи, спрямовані на виконання вимог наказів Генерального прокурора України, необхідно включати до поточних планів роботи.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про прокуратуру" на органи прокуратури не можуть покладатися функції, не передбачені законами України. Тому до плану роботи органів прокуратури не повинні включатися заходи, виконання яких притаманне іншим відомствам також ті,що належать до повсякденної діяльності прокурора: перевірка слідчих ізоляторів, місць тримання затриманих, законність затримання підозрюваних, участь у судовому розгляді кримінальних і цивільних справ, прийом громадян тощо. У планах роботи прокуратури обласної ланки і вище, крім внутрішніх заходів, передбачаються заходи зі здійснення керівництва і контролю за діяльністю органів прокуратури нижчого підпорядкування. Окрім цього, на нашу думку, належить зазначити в планах мету, на досягнення якої спрямований той чи інший захід плану, а також для спрощення контролю з боку керівника й оцінки діяльності підпорядкованої прокуратури і для самоконтролю потрібно у структурі плану передбачити графу про фактичний результат, що дало би можливість судити про ступінь досягнення мети.
Процес планування складається з чотирьох стадій. На першій проводиться збір необхідної інформації: дані про злочинність, порушення законності на піднаглядних об'єктах, зведення про діяльність підлеглих прокуратур, інших правоохоронних органів тощо. На другій стадії зібрана інформація аналізується; формулюються основні проблеми (пріоритетні завдання). На третій стадії планування визначаються шляхи виконання пріори-тетних завдань, вибираються конкретні заходи їхнього вирішення, визначається, хто, коли і якими засобами забезпечує їхнє розв'язання. Четверта стадія пов'язана з написанням і затвердженням плану.
У прокуратурах міст і районів з невеликим і середнім обсягом роботи доцільно, аби проекти планів готували особисто прокурори, а в прокуратурах з великою чисельністю оперативних працівників ці обов'язки прокурор може покласти на заступника прокурора. Однак у формуванні планів повинні брати участь усі працівники. Проекти планових заходів попередньо обговорюються на оперативних нарадах у структурних підрозділах, за необхідності узгоджуються з іншими правоохоронними органами.
3. Функція раціоналізації системи управління зводиться до формування керуючої та керованої систем (об'єкта і суб'єкта управління), інакше кажучи до забезпечення динамічної рівноваги внутрішніх процесів системи і до її упорядкування. Процес створення системи припускає далі формування її організаційної структури. У даному випадку головним є визначення складу структурних підрозділів органу прокуратури залежно від виконуваних ними конкретних функцій. Формування організаційної структури вимагає дотримання такого правила: кожен елемент системи повинен спеціалізуватися на здійсненні однієї функції або групи однорідних чи тісно взаємозалежних функцій (підфункцій). З огляду на жорстку спеціалізацію підрозділів органів прокуратури дана функція спрямована також на забезпечення погодженості їхньої діяльності для виконання загальних завдань.
Формування організаційної структури вимагає з'ясування потреб системи в штатній чисельності працівників і визначення номенклатури посад (керівників, фахівців, технічного персоналу). Важливе значення має також установлення між співробітниками організаційних зв'язків, що закріплюють субординаційні, реординаційні та координаційні відносини в системі управління. При цьому визначаються склад і повноваження керівників органу, його окремих ланок.
Розглядаючи організацію роботи підрозділу як визначену систему і структуру управління, можна зробити висновок, що основним питанням, яке віддзеркалює зміст організації роботи, є забезпечення взаємодії.
Отже, метою керівників підрозділів апарату прокуратури будь-якої ланки, що здійснюють організацію роботи очолюваного органу, є створення ефективної системи управління. При цьому передбачається як створення нової системи, так і вдосконалення існуючої.
Щодо будь-якої системи організація управлінської діяльності припускає: визначення чітких завдань, форм використання наявних умов і вибір методів досягнення поставлених цілей. Функціональне призначення діяльності з організації зводиться до того, щоб сформувати в системі організаційні відносини, здатні забезпечити досягнення її цілей з мінімальними витратами.
Раціоналізація роботи в прокуратурі передбачає також створення сприятливих умов для виконання прокурорами і слідчими, іншими фахівцями, що працюють в органах прокуратури, функціональних обов'язків. Йдеться про створення системи стимулів і санкцій, що підвищує матеріальну та моральну зацікавленість прокурорських працівників в одержанні необхідних результатів.
Організація управління здійснюється шляхом організаційного проектування, реорганізації чи ліквідації діючих систем, а також раціоналізації управління з використанням методів і засобів наукової організації управлінської праці. Поліпшення організаційного управління досягається завдяки підвищенню рівня організованості системи управління, ступеня її впорядкування, переміщення кадрів і їх спеціальної підготовки і перепідготовки. З огляду на те, що один раз створена система управління (у тому числі й в органах прокуратури) має властивості залишатися в колишньому стані відносно довго і через це відставати від функціональної діяльності, перед керівництвом прокуратури постійно стоїть завдання вдосконалювати та підвищувати її ефективність шляхом поліпшення організаційного боку справи. Тому головною метою функції раціналізації в розглянутому випадку є постійне вдосконалення системи управління в органах прокуратури.
4. З функцією раціоналізації системи управління тісно зв'язане керівництво. Головним елементом у керівництві є досягнення узгодженості дій підлеглих працівників органів прокуратури при виконанні покладених на них завдань прокурорсько-слідчої діяльності. Завданнями функції керівництва є: розміщення сил органів прокуратури зі зміцнення законності відповідно до обстановки, що змінюється, і наявних можливостей, визначення основних напрямів діяльності на даному етапі, визначення недоліків у роботі і вживання заходів щодо їх усунення; узагальнення і поширення позитивного досвіду. Керівництво в органах прокуратури виявляється в системі заходів щодо підбору, розміщення і закріплення кадрів, підвищення їхньої кваліфікації тощо, в стимулюванні працівників прокуратури і вживанні заходів впливу щодо порушників виробничої дисципліни.
Ця функція закріплена законодавцем у ст. 15 Закону України "Про прокуратуру", де зазначено, що Генеральний прокурор України керує органами прокуратури України, видає накази, вказівки, розпорядження й інструкції, обов'язкові для виконання всіма працівниками органів прокуратури. Прокурори прокуратур обласного рівня керують діяльністю прокуратур міст і районів, інших прирівняних до них прокуратур, видають накази, вказівки, розпорядження, обов'язкові для виконання всіма підлеглими працівниками. Прокурори міст із районним поділом керують діяльністю районних і прирівняних до них прокуратур.
Прокурори-керівники займають різне положення в ієрархічній структурі управління органами прокуратури. Тому серед керівників виділяються, хоча і дуже умовно, такі категорії, як адміністратори, організатори та фахівці
Розглядаючи функцію керівництва, необхідно виділяти стратегічне (загальне) і оперативне (поточне) керівництво.
Стратегічне - керівництво, при якому визначаються цілі, завдання, виділяються функції для очолюваних органів чи підрозділів прокуратури. Загальне керівництво в органах прокуратури варто розглядати в контексті подій, що відбуваються в країні. Тому в такий спосіб загальна політика органів прокуратури визначається на відносно тривалий період часу. Під політикою в цьому випадку розуміється визначений курс, що прийнятий і ґрунтуючись на якому здійснюють управлінський вплив керівники органів прокуратури. Рішення стратегічного характеру, які мають загальне значення, виражаються у формі наказів, вказівок нормативного характеру прокурорів відповідного рівня, рішень колегії, оперативних нарад тощо. До різновиду загального керівництва можна віднести методичне керівництво, основною особливістю якого є відсутність влздно-розпорядницьких повноважень прокурора щодо органів нижчого підпорядкування прокуратури та її співробітників.
Оперативне керівництво, на відміну від загального, пов'язане з виконанням поточних завдань,що виникають при здійсненні запланованих заходів прокуратури. Оперативне управління, яке повсякденно здійснюється керівником, передбачає прийняття нових управлінських рішень і внесення змін у раніше прийняті. Воно припускає також розподіл завдань між підлеглими, розміщення працівників для виконання певних напрямів роботи, навчання, інструктування співробітників щодо прийомів і методів виконання завдань, надання їм допомоги. Оперативне керівництво проявляється в прийнятті рішень з конкретних справ, матеріалів, звернень, розглянутих нижчєстоя-щими прокурорами, з внесених ними актів прокурорського реагування.
Керівництво — функція управління, що забезпечує функціонування керованих процесів у межах параметрів, заданих планом, програмою, регламентом. Керівництво як функція засноване на одержанні інформації (найчастіше про відхилення), що надходить від керованого об'єкта і використовується з метою усунення певних відхилень її функціонування. Основне призначення керівництва управління в усіх випадках полягає в тому, щоб ідентифікувати основні причини відхилень і домогтися повернення системи до планового розвитку.
5. Функцією контролю є перевірка виконання. Головна мета контролю полягає в тому, щоб поставлені перед органами прокуратури завдання були вчасно і правильно виконані. Перевірка не повинна проводитися заради перевірки, а для того, щоб у ході чи в результаті її проведення були вироблені найбільш діючі, раціональні шляхи усунення виявлених недоліків. Важливо, щоб контроль був систематичним і динамічним, охоплював усі сфери діяльності прокурорської системи. Дієвість контролю може бути досягнута за умови, що: він здійснюється надійно і своєчасно, забезпечує перевірку роботи по суті; проводиться систематично; охоплює діяльність всього апарату прокуратури. Епізодичний і запізнілий контроль прирівнюється до його відсутності.
Крім спільних для всіх систем рис, контрольна діяльність в органах прокуратури має чимало особливостей. Зважаючи на це, на нашу думку, доцільно виділити такі основні аспекти контролю. способи його здійснення, включаючи методи збору й оцінки аналітичної інформації, суб'єкти контрольної діяльності; об'єкти контролю (вся система або частина, стан виконання тих чи інших прийнятих щодо неї рішень тощо); організація контрольної діяльності .
До основних видів (підфункцій) контролю, що застосовуються на практиці в органах прокуратури, варто віднести поточний і підсумковий контроль. Дехто з науковців розрізняє також попередній контроль як напрям діяльності,яка покликана здійснювати оцінку обґрунтованості постановки завдань і вибору засобів їх виконання. На думку Якимчука, попередній контроль у такому його розумінні — це складова частина, підфункція функції організації управління. Необхідно звернути увагу на те, що чіткого поділу між поточним та наступним контролем немає, оскільки їх можна чітко розмежувати лише щодо виконання індивідуальних актів управління. Контроль потрібно здійснювати не тільки по завершенні, а в самому процесі виконання завдань системи, щоб вчасно почати коригувальні дії і попередити можливі помилки. Умовою ефективності поточного контролю є вчасне одержання необхідної інформації задля можливості через її практичне використання позитивно врегулювати, вплинути на систему органів прокуратури, її окремі елементи. При поточному контролі працівник прокуратури, що здійснює цю функцію, одержує й аналізує інформацію з визначених вузлових питань. Завдання поточного контролю полягає в систематичній оцінці стану справ і їх регулюванні шляхом впровадження організаційних і технічних заходів.
За місцем здійснення контролю розглядають такі його види, як перевірки на місцях та перевірки на основі документальної інформації про виконану роботу. Контроль виконання без виїзду на місце розглядають як прямий та непрямий. При прямому контролі інформація про виконання завдання чи визначеного роду роботи виходить безпосередньо від об'єкта контролю. При непрямому контролі інформація про результати чи умови діяльності підлеглих органів прокуратури надходить до керівника опосередковано — через канали, прямо не пов'язані з нижчестоящою прокуратурою (надіслали до ниж-честоящої прокуратури письмовий запит, одержали відповідь, і на цьому процес контролю завершується).
Наступна форма контролю — це перевірка виконання на місці. Перевага цієї форми полягає в тому,що при перевірці на місці можна не тільки визначити причини невиконання завдання чи заспізнілого його виконання, а й надати практичну допомогу в організації та реалізації необхідних заходів. Найбільш поширеними діючими формами контролю виконання безпосередньо на місцях є перевірка роботи органів нижчого підпорядкування прокуратури, що здійснюється у таких процесуальних формах, як комплексні,галузеві (функціональні),спеціальні та контрольні перевірки.
Комплексні перевірки здійснюються в повному обсязі роботи відповідної прокуратури по боротьбі зі злочинами й іншими правопорушеннями. Галузеві (функціональні) перевірки проводяться з метою визначення стану роботи нижчестоящої прокуратури з певного функціонального напряму її діяльності в повному обсязі. Спеціальна перевірка проводиться для визначення стану роботи нижчестоящої прокуратури з окремих функціональних питань або з питань зміцнення законності у порядку виконання відповідних нормативних наказів Генерального прокурора України. Контрольні перевірки проводяться на основі прийнятих керівником прокуратури або колегією рішень у визначений термін з метою перевірки виконання пропозицій, рекомендацій з усунення певних недоліків, подальшого удосконалення роботи зі зміцнення законності і здійснюються з урахуванням вимог відповідних наказів Генерального прокурора України.
Контроль може бути плановим і позаплановим.
За часом проведення контроль розглядають також як постійний (наприклад, керівником відповідного органу, підрозділу, "зональним" прокурором) і тимчасовий (щотижневий, щомісячний, щоквартальний, щопіврічний, щорічний і т.д.).
Отже, функції управління в органах прокуратури - це основні напрями різного роду цілеспрямованої діяльності, що здійснюється в органах прокуратури, підрозділах і посадовими особами з метою досягнення узгодженості щодо організації прокурорського нагляду і попереднього слідства, що реалізуються в управлінському процесі через визначені процедури. Для аналізу сутності функцій і для управлінської практики ісготне значення має класифікація функцій управління. Основна з класифікацій — за змістом виконуваних робіт, відповідно до якої розрізняються: загальні, спеціальні та забезпечуючі (допоміжні) функції управління.