Лекція 1.3 Загальні засади конституційного ладу та його гарантії
План
|
1. Поняття, суть та ознаки конституційного ладу.
У вітчизняній та зарубіжній літературі категорія “Конституційний лад” порівняно нова і її вживання пов’язане з прийняттям сучасних конституцій. До кінця 80-х років були поширені терміни “державний та суспільний лад” чи “державний та суспільний устрій”. Термін “конституційний лад” використовується не тільки вченими, але і вживається в тексті Конституції та законодавстві України, але нормативного визначення його не має. Аналіз наукових праць вітчизняних і зарубіжних вчених дозволяє зробити висновок, що в поняття конституційного ладу вкладається різне значення, але об’єднує вчених одне – всі вони пов’язують існування конституційного ладу з наявністю в державі конституції. Зокрема, під конституційним ладом розуміють:
по-перше, фактичну конституцію або цілісну систему основних політико-правових, економічних та соціальних відносин, які встановлюються та захищаються конституцією та іншими конституційно-правовими нормами (А.І. Алебастрова*;
по-друге, певний спосіб чи форму організації держави, який закріплений в її конституції (Є.І. Козлова, О.Є. Кутафін* або устрій держави і суспільства закріплений конституційно-правовими нормами (Ю.М. Тодика*;
по-третє, такий стан відносин (або порядок*, що характеризує державу як конституційну, забезпечує підпорядкованість держави праву, сприяє закріпленню в суспільній практиці і правосвідомості справедливих, гуманних і правових взаємозв’язків між людиною, громадянським суспільством і державою (російський вчений М.В. Баглай* або як встановлені конституційним правом взаємовідносини між людиною, народом, суспільством і державою, що покликані забезпечити визнання та захист прав і свобод людини і громадянина, народовладдя, громадянського суспільства і демократичної держави (Колюшин Е.І.*. При цьому під конституційною державою розуміється держава, що характеризується, по-перше, обмеженістю (підпорядкованістю* державної влади правом і народним суверенітетом, по-друге, забезпеченням такої обмеженості відповідними гарантіями.
Останній підхід до розуміння конституційного ладу є найбільш точним, оскільки наявність в країні акту, що називається конституцією і визначає устрій держави ще не свідчить про її конституційний характер і відповідно – про наявність конституційного ладу. Поняття конституційного ладу не зводиться лише до наявності чи відсутності конституції, воно має характеризувати реальну обмеженість держави конституцією, гарантованість прав і свобод людини і громадянина.
Прийняття конституції має виключне значення для становлення в Україні конституційного ладу, але це тільки початковий етап в реформуванні держави і суспільства і втілення в конституційно-правову практику загальновизнаних правових цінностей. На думку відомого українського вченого Віктора Федоровича Погорілка конституційний лад можна охарактеризувати в трьох аспектах:
за суттю. Конституційний лад являє собою певний тип правових відносин, які зумовлені рівнем розвитку суспільства, держави і права;
за змістом. Конституційний лад опосередковує передбачені і гарантовані Конституцією України державний і суспільний лад, статус людини і громадянина, систему безпосереднього народовладдя, організацію державної влади і місцевого самоврядування, територіальний устрій, основні засади зовнішньополітичної та іншої міжнародної діяльності держави;
за формою. Конституційний лад передбачає основні види організації і діяльності Держави і суспільства та інших державних відносин (форму безпосереднього народовладдя, форму державного правління, форму державного устрою*.
Конституційний лад характеризується наступними ознаками:
суверенність конституційного ладу. Конституційний лад визначається конституцією України, яка прийнята ВРУ від імені народу, який є носієм суверенітету та змінюється виключно народом (ч.3. статті 5 КУ та преамбула КУ*. КСУ у справі про здійснення влади народом від 5 жовтня 2005 року дав офіційне тлумачення ч. 3 статті 5 КУ, відповідно до якого положення, що право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами треба розуміти так, що тільки народ має право безпосередньо шляхом всеукраїнського референдуму визначати конституційний лад в Україні, який закріплюється Конституцією України, а також змінювати конституційний лад внесенням змін до Основного Закону України в порядку, встановленому його розділом 13. Належне виключно народові право визначати і змінювати конституційний лад в Україні не може бути привласнене у будь-який спосіб державою, її органами або посадовими особами;
демократизм. (стаття 1, 5, 7, 15 КУ*. Так, згідно ч. 2 статті 5 КУ носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ, який здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Положення носієм суверенітету є народ закріплює принцип народного суверенітету, згідно з яким влада українського народу є первинною, єдиною і невідчужуваною, тобто органи державно влади та органи місцевого самоврядування здійснюють владу в Україні, що походить від народу. Воля народу – наголошується в Загальній Декларації прав людини – повинна бути основою влади уряду, ця воля повинна виявлятись у періодичних і нефальсифікованих виборах, які повинні провадитись при загальному і рівному виборчому праві шляхом таємного голосування або через інші рівнозначні форми, що забезпечують свободу голосування (ч.3 стаття 21*. За конституцією України волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії (стаття 69* в порядку встановленому Конституцією та законами України. Здійснення народного волевиявлення в зазначених формах безпосередньої демократії є реалізацією народом своєї влади шляхом затвердження відповідних рішень (законів* і формування органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні. Результати народного волевиявлення отримані через вибори та референдум є обов’язковими. Влада народу здійснюється в межах території держави та у спосіб і формах встановлених Конституцією та законами України;
гуманізм КЛ. полягає в закріпленні і гарантуванні Конституцією такого порядку, який базується на реальній і всебічній повазі до особи, людини і громадянина, забезпеченні прав і свобод особи, їх гарантуванні. Відповідно до статті 3 КУ людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Утвердження і забезпечення прав і свобод є головним обов’язком держави. Безпосереднім доказом, що КУ приділяє найбільше уваги саме особі є те, що з 161 статті правам, свободам і обов’язкам присвячено 48 статей. Найбільшу частину прав і свобод складають громадянські, соціальні та культурні права та свободи. Гуманізм конституційного ладу також проявляється у закріпленій конституцією національній, економічній, соціальній, культурній, екологічній політиці держави;
реальність КЛ. вказує на наявність конституційного ладу де-юре і де-факто. Конституційний лад – це з одного боку офіційний лад (встановлений конституцією*і система суспільних відносин проголошених і закріплених КУ. З іншого боку КЛ має бути дійсним і відображати реально існуючі суспільні відносини на момент прийняття КУ і на перспективу. На сьогодні ряд положень КУ лишаються формальними, не реалізованими – наприклад, стаття 1, 8 КУ;
системність КЛ. проявляється у логічності тексту КУ, послідовності закріплення цінностей та відносин у повноті, закріплення всіх інститутів держави і суспільства. Осмислення таких нових пріоритетів, що закріплені в КУ відбилось на структурі КУ та розміщенні в ній конституційно-правових інститутів;
наукова обґрунтованість. Теоретичні основи конституції і гарантованого нею КЛ можна поділити на 3 частини: 1. Надбання світової конституційної думки (вчення про природні права людини, парламентаризм, розподіл влад*; 2. здобутки радянської науки (вчення про ради, законність, роль держави*; 3. розробки українських вчених (про громадянство, форми народовладдя*;
наступність КС (історизм*. Втілення не тільки позитивного досвіду зарубіжних країн, але і збереження всього того, що було позитивним в українському правотворенні і державотворенні (державні символи, форми прямого народовладдя та інше*;
програмність КЛ. Конституція України програмує розвиток держави і суспільства на перспективу і тому не всі норми конституції України є реальними.
Гарантованість КЛ.