- •Питання 1. Поняття і класифікація суб’єктів антикримінального судочинства
- •Питання 2. Ознаки, основні групи і різновиди особистісних джерел доказів та інших різновидів антикримінальних відомостей
- •Питання 3. Процедурний статус суду та підсудність справ
- •Стаття 32. Територіальна підсудність
- •Стаття 33. Інстанційна підсудність
- •Стаття 34. Направлення кримінального провадження з одного суду до іншого
- •Стаття 35. Автоматизована система документообігу суду
- •Питання 4. Права, інтереси та обов’язки сторони обвинувачення у кримінальному провадженні
- •Стаття 36. Прокурор
- •Стаття 37. Призначення та заміна прокурора
- •Стаття 38. Орган досудового розслідування
- •Стаття 39. Керівник органу досудового розслідування
- •Стаття 40. Слідчий органу досудового розслідування
- •Стаття 41. Оперативні підрозділи
- •Стаття 45. Захисник
- •Стаття 46. Загальні правила участі захисника у кримінальному провадженні
- •Стаття 47. Обов’язки захисника
- •Стаття 48. Залучення захисника
- •Стаття 49. Залучення захисника слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням
- •Стаття 53. Залучення захисника для проведення окремої процесуальної дії
- •Стаття 54. Відмова від захисника або його заміна
- •Стаття 56. Права потерпілого
- •Стаття 62. Цивільний відповідач
- •Стаття 63. Представник цивільного позивача, цивільного відповідача
- •Стаття 66. Права та обов’язки свідка
- •Стаття 69. Експерт
- •Стаття 76. Недопустимість повторної участі судді в кримінальному провадженні
- •Стаття 77. Підстави для відводу прокурора, слідчого
- •Стаття 78. Підстави для відводу захисника, представника
- •Стаття 81. Порядок вирішення питання про відвід
- •Стаття 82. Наслідки відводу слідчого судді, судді
- •Стаття 83. Наслідки відводу слідчого, прокурора, захисника, представника, експерта, спеціаліста, перекладача
- •Використаної літератури:
чОРНОМОРСЬКИЙ державний університет
ім. Петра Могили
_________________________________________________
Юридичний факультет
КУРС ЛЕКЦІЙ
З КРИМІНАЛЬНОго ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ
Лекція:
СУД, СТОРОНИ,
ІНШІ УЧАСНИКИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ
Навчальний посібник
За наук. ред. О. А. Кириченка
Миколаїв
Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили
2
Б
К
УДК 340.ІІ+343.98
Рекомендовано до друку
рішенням Вченої ради Чорноморського
державного університету ім. Петра Могили
(протокол № 1 від 30.09.2012 р.)
Рецензенти:
Басай В.Д., декан Івано-Франківського факультету національного університету «Одеська юридична академія», Академік Академії наук Вищої освіти України, Заслужений юрист України, д-р юрид. наук, професор
Стратонов В.М., декан юридичного факультету Херсонського державного університету, Заслужений юрист України, д-р юрид. наук, професор
К Курс лекцій з Кримінального процесуального права України. Лекція: Суд, сторони, інші учасники кримінального провадження: Навч. посібник / Ю. О. Ланцедова, О. С. Тунтула; за наук. ред. О. А. Кириченка. - Миколаїв: Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2012. – 44 с.
ББК 67.Х+67.620
© Ланцедова Ю. О.,Тунтула О. С. , 2012.
© Наук. ред. Кириченко О. А., 2012.
© ЧДУ ім. Петра Могили, 2012.
ПЛАН-КОНСПЕКТ
проведення лекції
У процесі вивчення даної теми передбачено розглянути такі питання:
1. Поняття і класифікація суб’єктів антикримінального судочинства.
2. Ознаки, основні групи і різновиди особистісних джерел доказів та інших різновидів антикримінальних відомостей.
3. Процедурний статус суду та підсудність справ.
4. Права, інтереси та обов’язки сторони обвинувачення у кримінальному провадженні.
5. Права, інтереси та обов’язки сторони захисту у кримінальному провадженні.
6. Права, інтереси та обов’язки потерпілого у кримінальному провадженні
7. Процедурний статус інших учасників кримінального провадження.
8. Порядок заяви і вирішення питання про відвід, наслідки відводу різних суб’єктів кримінального провадження.
Питання 1. Поняття і класифікація суб’єктів антикримінального судочинства
Дослідження колишнього та існуючого законодавчого врегулювання поняття і класифікації суб’єктів антикримінального судочинства дозволило встановити наявність різноаспектних і суперечливих варіантів вирішення даної проблеми, оскільки у п. 6 ст. 32 чинного КПК України 1960 р. як «Учасники процесу» вказані лише обвинувачений, підозрюваний, захисник, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та їхні представники [6].
Стаття 3 «Визначення основних термінів Кодексу» КПК України у контексті суб’єктів антикримінального судочинства у ч. 1 тлумачить такі терміни:
1) близькі родичі та члени сім’ї - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі;
2) головуючий - професійний суддя, який головує при колегіальному судовому розгляді або здійснює його одноособово;
8) керівник органу досудового розслідування - начальник Головного слідчого управління, слідчого управління, відділу, відділення органу внутрішніх справ, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань та його заступники, які діють у межах своїх повноважень;
9) керівник органу прокуратури - Генеральний прокурор України, прокурор Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя, міжрайонний прокурор, прокурор міста, району, прирівняні до них прокурори, та їх заступники, які діють у межах своїх повноважень;
11) малолітня особа - дитина до досягнення нею чотирнадцяти років;
12) неповнолітня особа - малолітня особа, а також дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років;
15) прокурор - Генеральний прокурор України, перший заступник, заступники Генерального прокурора України, їх старші помічники, помічники, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, прокурори міст і районів, районів у містах, міжрайонні та спеціалізовані прокурори, їх перші заступники, заступники прокурорів, начальники головних управлінь, управлінь, відділів прокуратур, їх перші заступники, заступники, старші прокурори та прокурори прокуратур усіх рівнів, які діють у межах повноважень, визначених цим Кодексом;
17) слідчий - службова особа органу внутрішніх справ, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень;
18) слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченому статтею 247 цього Кодексу, - голова чи за його визначенням інший суддя Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційного суду області, міст Києва та Севастополя. Слідчий суддя (слідчі судді) у суді першої інстанції обирається зборами суддів зі складу суддів цього суду;
19) сторони кримінального провадження - з боку обвинувачення: слідчий, керівник органу досудового розслідування, прокурор, а також потерпілий, його представник та законний представник у випадках, установлених цим Кодексом; з боку захисту: підозрюваний, обвинувачений (підсудний), засуджений, виправданий, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, їхні захисники та законні представники;
20) суд апеляційної інстанції - Апеляційний суд Автономної Республіки Крим, апеляційний суд області, міст Києва та Севастополя, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться суд першої інстанції, що ухвалив оскаржуване судове рішення;
21) суд касаційної інстанції - Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ;
22) суд першої інстанції - районний, районний у місті, міський та міськрайонний суд, який має право ухвалити вирок або постановити ухвалу про закриття кримінального провадження;
23) суддя - голова, заступник голови, суддя Верховного Суду України, Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційних судів областей, міст Києва та Севастополя, районних, районних у містах, міських та міськрайонних судів, які відповідно до Конституції України на професійній основі уповноважені здійснювати правосуддя, а також присяжний;
25) учасники кримінального провадження - сторони кримінального провадження, потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач та його представник, особа, стосовно якої розглядається питання про видачу в іноземну державу (екстрадицію), заявник, свідок та його адвокат, понятий, заставодавець, перекладач, експерт, спеціаліст, секретар судового засідання, судовий розпорядник;
26) учасники судового провадження - сторони кримінального провадження, потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач та його представник, а також інші особи, за клопотанням або скаргою яких у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюється судове провадження [7].
Як бачимо, узагальнені переліки суб’єктів антикримінального судочинства представляють лише п. 19, 25 та 26 ч. 1 ст. КПК України, які різні за обсягом, не узгоджуються між собою і не є вичерпними. Наприклад, секретар судового засідання і судовий розпорядник вказані у переліку лише учасників кримінального провадження і немає їх поміж учасників власне судового провадження.
Переліки учасників кримінального і судового провадження містять в собі сторони кримінального провадження і поряд з цим потерпілого, його представника та законного представника, коли останні, згідно п. 19 даної частини, є сторонами кримінального провадження. Поміж як останніх, так й учасників кримінального і судового провадження немає чомусь третіх осіб із самостійними вимогами і без них. А без третіх осіб неможна провести у повному обсязі відновлення прав, свобод, інтересів чи обов’язків фізичних або юридичних осіб чи держави в межах цивільного позову в антикримінальному судочинстві.
Поміж учасників судового засідання також немає й багатьох інших осіб: свідка та його адвокату, заставодавця, перекладача, експерта, спеціаліста і навіть секретаря судового засідання і судового розпорядника, які є, однак, поміж учасників кримінального провадження, та ін.
Викликає заперечення наявність двох переліків учасників як кримінального провадження, так і судового провадження, сутність і співвідношення яких у КПК України чітко не визначено і чим саме перелік кримінального провадження відрізняється від переліку судового провадження, який є загальним, а який – частковим, чи вони є одно порядковими. Є й інші недоліки із викладу суб’єктів антикримінального судочинства за КПК України.
Не менш суперечливими та різноаспектними виявилися й доктринальні (теоретичні) варіанти визначення сутності і ступеневого видового поділу особистісних джерел [Г. М. Міньковський, І. Л. Петрухін, Р. О. Савонюк, С. В. Томін, П. П. Якімов та ін.] та класифікації суб’єктів кримінального судочинства [С. А. Альперт, В. Д. Арсеньєв, А. Р. Бєлкін, В. П. Божьєв, В. І. Галаган, В. Г. Даєв, Е. С. Зеліксон, Ц. М. Каз, О. Ф. Куцова, О. С. Ландо, М. М. Михеєнко, О. Б. Муравін, Р. Д. Рахунов, А. П. Рижаков, А. І. Сергеєв, М. С. Стахівський, М. С. Строгович, І. В. Тиричев, Л. Т. Ульянова, Ф. М. Фаткуллін, О. Г. Яновська та ін.] [2, с. 298-335], удосконалюючи які С.А. Кириченко запропонував у порядку пояснення основних термінів кодексу наступну класифікація суб’єктів антикримінального судочинства, що (з урахуванням уточнення О. С. Тунтулою найменувань підвидів потерпілого на основі термінів «де-факто» і «де-юре» та ін.) може виглядати таким чином:
1. Головні суб’єкти – особи, відповідальні за безпосереднє, об’єктивне, всебічне і повне з’ясування всіх обставин суспільно небезпечного діяння [слідчий, керівник органу досудового розслідування, слідчий суддя, керівник слідчої чи слідчо-ордистичної групи, прокурор, суддя та у відомому сенсі – експерт і керівник експертної установи, а у разі прийняття перспективного Кодексу ордистичного судочинства України – й ордист].
2. Допоміжні суб’єкти – особи, які мають сприяти виконанню цих завдань [державний обвинувач, захисник, поняті, перекладач, спеціаліст, особливі учасники де-факто і де-юре процесуальних дій, представник пенітенціарного закладу, представник служби у справах неповнолітніх, зберігач описаного майна чи речових джерел доказів, реалізатор речових джерел доказів, поручитель, заставодавець, секретар судового засідання, судовий розпорядник].
3. Особистісні джерела доказів, які, у свою чергу, поділяються на тих, які:
3.1. Отримують докази (експерт). 3.2. Відстоюють свої права (потерпілий: де-факто потерпілий, де-факто парапотерпілий, де-юре потерпілий, де-юре парапотерпілий; переслідуваний: підозрюваний, обвинувачений, підсудний, засуджений. виправданий, причетний, парапричетний, парапереслідуваний; їх законні представники; у частині відшкодування збитків та іншого відновлення прав, свобод, інтересів чи обов’язків фізичної або юридичної особи чи держави – цивільний позивач, цивільний відповідач, третя особа із самостійними вимогами, третя особа без таких вимог та їхні представники]. 3.3. Є власне джерелом (свідок: очевидець, параочевидець, парасвідок). 3.4. Із невизначеним статусом (заявник) [3, с. 177-178].
Перші дві групи суб’єктів також можуть виступати в якості особистісного джерела, але втрачають попередній статус.
Народні заседателі і присяжні фактично зводять на унівець такий базисний принцип антикримінального судочинства, як професійність (тобто особами, які протягом стаціонарного вузівського навчання набули з юриспруденції відповідні теоретичні знання та навички і набули кваліфікацію не менш, як за спеціальністю «Спеціаліст Антиделіктолог» спеціалізації «Суддівська діяльність» і відповідної субспеціалізації, наприклад, «Конституційне судочинство», або антикримінальне, адміністративне, трудове, де-факто майнове чи де-юре майнове судочинство) вирішення питання щодо винуватості та невинуватості особи у вчиненні злочину чи паразлочину або іншого проступку чи парапроступку. У такому значенні цим суб’єктам не повинне бути місце поміж не тільки головних, а й поміж допоміжних суб’єктів антикримінального та іншого судочинства.