- •1 Предмет і завдання психологічної науки 1.1. Предмет психологїі
- •1.2. Завдання психологічної науки
- •1.3. Місце психологи в системі наук
- •1.4. Галузі психологічних знань
- •1.5. Мозок і психіка
- •1 Предмет і завдання психологічної науки м
- •1 Предмет і завдання психологічної науки 15
- •1.6. Школи, напрями, концепції у психології
- •2.2. Розвиток психологічної думки у XIX — XX ст.
- •2 До історії психологічної думки з 1
- •2 Загальна психологія
- •2 До історії психологічної думки 39
- •3.1. Загальні питання побудови психологічних досліджень
- •3.2. Загальнонаукові методи
- •3.3. Статистичний метод у психології
- •3.4. Конкретні наукові методи
- •4 Розвиток психіки та свідомості /у
- •II. Стадія перцептивної психіки
- •4.2. Механізми відображувальної діяльності на різних стадіях розвитку психіки
- •4.3. "Мова" і спілкування тварин
- •4 Розвиток психіки та свідомості 89
- •4 Розвиток психіки та свідомості 91
- •4.6. Свідомість та її структура. Свідоме
- •4 Загальна психологія
- •4.7. Свідомість та ментальність
- •4 Розвиток психіки та свідомості 99
- •5 Відчуття 5.1. Поняття про відчуття
- •5.4. Види відчуттів
- •5 Відчуття
- •5.5. Основні властивості та закономірності відчуттів
- •5 Відчуття 115
- •5.6. Індивідуальні особливості відчуттів
- •6.2. Фізіологічна основа сприймання
- •6.3. Роль моторних компонентів у сприйманні
- •6.4. Загальні особливості сприймання
- •6.5. Класифікація та види сприймання
- •6.6. Індивідуальні особливості сприймання
- •7.3. Змістовий бік мислення. Процес розуміння
- •7.4. Функціонально-операційний бік мислення.
- •7.5. Логічні форми мислення як продукти
- •7.6. Мислення як діяльність. Процес розв'язання
- •6 Загальна психологія поєднуються між собою. Інколи, особливо в досвідчених суб'єктів, розв'язання приходить раптово, наче осяяння, інсайт-рішення. В такому разі має місце інтуїтивне мислення.
- •7.7. Види мислення
- •7.8. Індивідуальні відмінності в мисленні людини
- •7.9. Розвиток мислення
- •7.10. Поняття про інтелект
- •8.2. Теорії пам'яті
- •8.3. Види пам'яті
- •8.4. Процеси і закономірності пам'яті
- •7 Загальна психологія
- •8.5. Індивідуальні особливості пам'яті
- •9 Уява 205
- •9.2. Фізіологічні основи процесів уяви
- •9.3. Види уяви. Процеси уяви
- •9 Уява 213
- •9.4. Розвиток уяви у дітей
- •9 Уява 215
ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ПСИХОЛОГІЇ
1 Предмет і завдання психологічної науки 1.1. Предмет психологїі
П
редметом психології є психіка (від грец. рБусЬікш — душевний) людини і тварини, тобто психічні явища, притаманні людині і тварині. Факти психології — це не предметні речі, а різні за змістом, інтенсивністю, тривалістю, пов'язані між собою процеси, що перебувають у розвитку та належать певній людині.
Психологія вивчає внутрішній світ людини, психічні процеси, стани, властивості, закони виникнення, розвитку й перебігу психічної діяльності, становлення психічних властивостей людини, життєве значення психіки.
Внутрішній психічний світ людини розглядається як живий, неперервний процес, що формується і розвивається, породжує деякі продукти чи результати.
Психологічна наука розглядає:
психічні процеси — відчуття, сприймання, запам'ятовування, мислення, уяву, почуття, увагу;
психічні стани — уважність, байдужість, спокій, схвильованість, піднесення, зацікавленість тощо;
психічні властивості — спостережливість, чутливість, розумові, емоційні, вольові якості людини, її здібності, риси характеру тощо.
Продукти психіки здійснюють взаємодію людини із довкіллям, Допомагають людині орієнтуватись у середовищі і забезпечують її Успіх в усіх видах діяльності (ігровій, навчальній, трудовій тощо).
Психіка пов'язана з активним відображенням людиною об'єктивного світу та створенням у свідомості людини його картини, із знаходженням свого Я у об'єктивному світі, з адаптацією до середовища.
Психічне відображення не є дзеркальним, механічним, пасивним копіюванням світу. Це активне відображення, яке завжди належить суб'єкту і залежить від його особливостей.
Психічному відображенню властиві такі особливості:
воно дає змогу об'єктивно відображати світ. Правильність відображення перевіряється практикою;
це змінне, динамічне явище, відображає минуле, теперішнє і майбутнє. Воно може поглиблюватися та удосконалюватись;
воно забезпечує доцільність поведінки та діяльності;
виражає індивідуальну своєрідність людини;
має випереджальний характер;
психічний образ — це ідеальне явище, тобто таке, що виникає та існує у психіці та свідомості людини, формується в процесі її активної діяльності.
Відображення майбутнього називають випереджувальним відображенням. '
Структура психіки має три рівні: свідомий, підсвідомий, несвідомий. У кожної людини питома вага цих рівнів різна. Психіку розглядають як динамічну систему, яка постійно змінюється під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів.
Психологія — це наука про закономірності формування і розвитку психіки як особливої форми життєдіяльності. Вона вивчає психічне життя людини в його суб'єктивних та об'єктивних вимірах.
1.2. Завдання психологічної науки
Психологічна наука розв'язує три групи завдань: науково-дослідні, діагностичні, корекційні.
Науково-дослідні завдання передбачають вивчення об'єкта науки на різних рівнях. Наприклад, на рівні загальних закономірностей і факторів розвитку розв'язуються такі завдання: а) дослідження вікової динаміки окремих психофізіологічних функцій, процесів, властивостей; б) виявлення окремих взаємозв'язків психіки впродовж усього життєвого циклу людини з урахуванням її діяльності.
Діагностичні завдання мають на меті: 1) розпізнати й оцінити рівень психіки особистості, ступінь зрілості індивідуальних і соціальних характеристик людини на різних етапах; 2) оцінити відхилення у психічному розвитку порівняно з віком і досвідом; 3) визначити потенційні можливості психічного розвитку; 4) здобути наукові дані для вдосконалення та прогнозування розвитку окремого індивіда.
Виконання діагностичних завдань передбачає визначення конкретного завдання, добір відповідних методів збирання даних, аналіз зібраних даних та інтерпретацію їх, встановлення діагнозу, формулювання психологічного прогнозу.
Корещійні (психокорекційні) завдання спрямовані на виправлення дефектів у психічному розвитку, усунення причин, що призводять до таких дефектів, спеціальну організацію навчального експерименту та психологічного тренінгу, розробку рекомендацій щодо способу життя з урахуванням віку та індивідуальності людини. Ці завдання виконують науковці-психологи, які працюють у спеціальних установах, та практичні психологи (які працюють у школі, промисловості, спорті тощо).
Психологи, зокрема, консультують, допомагають людині обрати спеціальність, роботу, яка відповідала б її інтересам та здібностям, надають допомогу, пов'язану з процесами адаптації.
Психокорекцію фахівці розуміють як діяльність, пов'язану з виправленням тих особливостей психічного розвитку, які за узвичаєною системою критеріїв не відповідають установленій нормі. У психології методи корекції надзвичайно різноманітні.