3-е навчальне питання

Міжнародні заборони та обмеження на засоби і методи ведення війни.

19 грудня 1968 року Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцiю 2444 “Повага прав людини в період збройних конфлiктiв”.

1. Право сторін, що знаходяться у конфлiктi, вибирати засоби для нанесення шкоди противнику не є необмеженим;

2. Забороняється нападати на цивільне населення;

3. Слід проводити ризницю між особами, що беруть участь у вiйськових діях та цивільними особами, з метою, щоб останні менше піддавалися небезпеці.

Ст. 35 1-го Додаткового протоколу(1977р.):

1. У випадку будь-якого збройного конфлiктi право сторін, що знаходяться у конфлiктi, вибирати методи та засоби ведення вiйни не є необмеженим.

2. Забороняється застосовувати зброю, снаряди, речовини та методи ведення вiйськових дiй, яки можуть спричинити надмiрнi пошкодження та надмiрнi страждання.

3. Забороняється застосовувати методи та засоби ведення вiйськових дiй, яки мають своєю метою спричинити або, як можна очікувати, спричинять значну довготривалу шкоду природному середовищу.

Кола осiб, якi беругь участь у вiйськових дiях, i, згiдно

праву вiйни, котрим дозволено застосовувати силу

- знаходитися вiд командуванням особи, яка несе

вiдловiдальнiсть за поводження своiх підлеглих;.

проти людей та об’єктiв (комбатанти)

- пiдкорятися внугрiшнiй дисциплiнарнiй системi, яка забезпечус дотримання норм мiжнародного права, котрi

застосовуються пiд час збройних конфлiктiв;

- вiдрiзняти себе вiд цивiльного населения, носячи

формений одяг або розпiзнавальну емблему;

- носити вiдкрито зброю на виду у противника пiд час розгортання у бойовий порядок, який передує початку

нападу, в якому вони повинні прийняти участь.

Збройні сили

1.воюючої держави (сторони) – організовані збройні формування, що знаходяться під командуванням осіб, відповідальних перед цією державою (стороною) за дії

своїх підлеглих.

2.Громадяни держави-противника не повинні насильно притягуватися до участі у воєнних діях проти своєї держави.

3.Збройні сили підпорядковуються внутрішній дисциплінарній системі, яка забезпечує можливість дотримання норм міжнародного гуманітарного права.

4.До складу збройних сил входять комбатанти (ті, які

воюють) та медичний і духовний персонал (ті, які не

воюють).

-Забороняється використовувати присутність цивільних осіб з метою

спроби захистити певні райони чи вiйськовi об’єкти.

-Забороняється знищувати цiнностi, споруди, яки стримують небезпечні сили, місце яке не обороняється та демiлiтаризованi зони з об’єктами особливого захисту, якi також видрiзняються вiдповiдними знаками.

-Забороняється нападати на цивільне населення та на окремих цивільних осіб у порядку репресалій. Ця заборона розповсюджується також на цивiльнi об’єкти, об’єкти, яки є культурними цінностями чи місцями відправлення культу, на об’єкти, необхiднi для виживання цивільного населення, я також установи та споруди, яки стримують небезпечні сили. Крім того, є заборона на спричинення шкоди природному середовищу в якості репресалій.

У ході воєнних дій забороняється застосовувати наступні засоби:

-розривні кулі та кулі, що легко розвертаються або сплющуються в тілі

людини (кулі з твердою оболонкою, яка не повністю покриває сердечник або має надрізи); -снаряди вагою менше 400 грамів, які є розривними або споряджені

вибуховою чи запалювальною речовиною;

-отрути, отруйні речовини та сильнодіючі отруйні речовини; -бактеріологічну (біологічну) і токсичну зброю;

-будь-яку зброю, дія якої полягає в нанесенні ураження осколками, що не виявляються в людському тілі за допомогою рентгенівських променів;

-міни, що спроектовані для спрацьовування від випромінювання міношукача або іншого неконтактного впливу в ході їх розвідки (пошуку);

-будь-які міни, що самодеактивуються, оснащені елементом

невилучення, який може функціонувати після того, як міна втратила спроможність до спрацювання;

-міни-пастки, що якимось чином сполучені або асоціюються з:

міжнародно-визнаними захисними емблемами, знаками чи сигналами, а також з іншими предметами (об’єктами), які, на перший погляд, не

становлять небезпеки для людини (пораненими або померлими,

медичним обладнанням, дитячими іграшками тощо);

дистанційно встановлювані міни, встановлення яких не відповідає

визначеним технічним вимогам (додаток 3 до Керівництва);

торпеди без устрою самоліквідації; автоматичні контактні міни, які закріплені на мінрепах, коли вони не стають безпечними у випадках зриву з якоря;

лазерну зброю, що призначена для заподіяння постійної сліпоти

органам зору людини, яка не використовує оптичні прилади; засоби впливу на природне середовище, що мають довгострокові

серйозні наслідки руйнації; запалювальні засоби проти цивільного населення і цивільних об’єктів, а

також для знищення лісів та іншого виду рослинного покрову,

- бактерiологiчнi методи ведення вiйни;

-зброя, основним вражаючим фактором якої є осколки, що не виявляються в тілі людини рентгеном;

- лазерна заслiплююча зброя; _ пртипіхотні мини; _ касетні снаряди і бомби.

Заборонені методи ведення бою:

.

Віроломство - визначається, як дія яка спрямована на те, щоб викликати довіру супротивника та примусити його повірити, що він має право на захист або зобов’язаний надати такий захист згідно норм міжнародного права, яке застосовується пiд час збройних конфлiктiв, з метою обману такої довіри.

До віроломства можна віднести наступні дії:

а) симуляція намiрiв вести переговори пiд прапором перемир’я; б) симуляція капiтуляцiї;

в) симуляція небоєздатності внаслідок поранення чи хвороби; г) симуляція володіння статусом цивільної особи чи не комбатанта; д) симуляція володіння статусом, який надає захист, шляхом використання прапорів, емблем або форменого одягу ООН чи нейтральних держав.

По-перше, всі ці дії стануть віроломством, якщо будуть використовуватися з метою вбити, завдати поранень чи взяти в полон. По-друге, “віроломство” полягає в здiйсненнi ворожого акту пiд прикриттям права на захист згідно норм міжнародного права, що діють пiд час збройних конфлiктiв.

- Віддання наказу не залишати нікого живим, погрожувати цим супротивнику чи проводити бойові дії на такій основі.

-Заборонено знищувати солдатів, яки здаються у полон.

-Не підлягають нападу члени екіпажу, які покинули літак, який терпить лихо, бо вони не мають змоги захистити себе (не розповсюджуються на вiйськовослужбовцiв десантних військ).

-Забороняються напади невибiркового характеру. Цивiльнi особи та цивiльнi об’єкти не повинні бути об’єктами нападу.

-Забороняються акти насильства чи загрози насильством, що мають метою тероризувати цивільне населення.

-Забороняється використовувати голод, як метод ведення вiйни проти цивільного населення та піддавати нападові, руйнувати, вивозити чи робити непридатними об’єкти, необхiднi для виживання цивільного населення, спеціально з метою викликати голод. - Забороняється використовувати присутність цивільних осіб з метою спроби захистити певні райони чи вiйськовi об’єкти.

-Забороняється знищувати цiнностi, споруди, яки стримують небезпечні сили, місце яке не обороняється та демiлiтаризованi зони з об’єктами особливого захисту, якi також видрiзняються вiдповiдними знаками.

-Забороняється нападати на цивільне населення та на окремих цивільних осіб у порядку репресалій. Ця заборона розповсюджується також на цивiльнi об’єкти, об’єкти, яки є культурними цінностями чи місцями відправлення культу, на об’єкти, необхiднi для виживання

цивільного населення, я також установи та споруди, яки стримують

Висновок з третього питання:

1. Обмеження, які накладаються міжнародним гуманітарним правом на ведення війни, мають на меті запобігти або, в крайньому випадку, послаблювати наскільки це можливо, руйнівну, жорстоку реальність війни.

2. Міжнародні норми,які обмежують насилля під час війни, повинні застосовуватися у повному обсязі в усіх випадках, що регулюються міжнародним гуманітарним правом.