- •1. Виникнення держави у Римі
- •2. Періодизація римського права
- •3. Суспільний та державний лад Риму
- •5. Поняття та види джерел римського приватного права
- •6. Закони 12 таблиць, загальна характеристика. Кодифікація Юстиніана
- •7.Юриспруденцій періоду республіки. Правові школи
- •8. Правоздатність фізичних осіб. Поняття і зміст
- •9. Правоздатність фізичних осіб. Поняття і зміст правоздатності
- •10. Дієздатність. Елементи й обсяг.
- •11. Capitis deminutio та зменшення громадянської честі.
- •12. Правовий статус квіритів, латинів, перегринів, рабів, колонів.
- •13. Поняття, правосуб’єктність і види юридичних осіб.
- •14. Поняття та особливості сімейних правовідносин. Умови й порядок
- •15. Укладення шлюбу
- •16. Поняття та види шлюбу за римським приватним правом
- •17. Конкубінат і контуберніум
- •18. Батьківська влада (Patriapotestas). Усиновлення та узаконення.
- •19. Поняття та загальна характеристика речових прав. Поняття і види речей.
- •24.Захист права власності.
- •25.Просте тримання(detentio).
- •26.Поняття і види прав на чужі речі
- •30)Стаття 396. Захист речових прав на чуже майно
- •36. Загальна характеристика позадоговірних зобов'язань.
- •37. Поняття та види квазіконтрактів.
- •Квазіделікти
- •39. Поняття та види спадкування
- •40. Спадкування за заповітом
- •41. Спадкування за законом (hereditas ab intestato)
- •42. Необхідне спадкування (обов'язкова частка)
- •43. Прийняття спадщини
- •44. Легати та фідеїкоміси
- •45. Форми захисту прав
- •46. Самозахист прав.
- •47. Особливі засоби преторського захисту
- •48. Поняття і види позовів
- •48.Позовна давність
- •50. Загальне поняття про легісакційний .
- •51. Формулярний процес.
- •52. Формула та її складові частини.
- •53. Екстраординарний процес.
- •54. Поняття рецепції римського права
- •55. Чинники рецепції римського права
- •56) Форми рецепції римського права
- •61) Рецепція римського права в Україні
16. Поняття та види шлюбу за римським приватним правом
Шлюб поділявся на види: законний римський шлюб та шлюб, що укладався між перегрінами та ін. вільними, які не мали права вступати в законний римський шлюб. Діти від такого шлюбу не отримували прав римського громадянина. Категорично заборонялися шлюби між римськими громадянами (громадянками) і перегрінами та ін. категоріями населення.
Законний римський шлюб поділявся на два види.
Шлюб кум ману встановлював владу чоловіка над жінкою зі владою.
Шлюб сіне ману не породжував влади чоловіка над жінкою та взагалі не встанавлював юридичного зв'язку між ними. Жінка залишалася під владою попереднього домовладики або самостійною. Цей останній вид шлюбу згадується уже в Законах XII Таблиць. Щоправда, у цьому випадку дружина повинна була наприкінці кожного року проводити три дні у сім'ї свого батька, інакше чоловік отримував право кум ману на неї за ...набувальною давністю. З часом шлюб сіне ману практично повністю витісняє кум ману, що пояснювалося економічними та ін. причинами.
Законний римський шлюб та його різновиди. Конкубінат.
Загальна різниця в юридичній природі шлюбів cum manu іsіne manu природно позначається на різному обсязі як особистих, так і майнових відносин між подружжям.
При шлюбі cum manu, як уже зазначалось, жінка цілком підпорядковувалась владі чоловіка і юридично перебувала на становищі дочки. Той же принцип підлеглості визначав майнові відносини між подружжям. Усе, що жінка мала до шлюбу і що вона набула після шлюбу, належало чоловікові, повному і безконтрольному власнику. У випадку неспроможності чоловіка майно жінки йшло на задоволення його кредиторів. Однак така майнова несамостійность жінки компенсувалась тим, що вона нарівні зі своїми дітьми мала спадкове майно після чоловіка і всіх його агнатичних родичів.
Зовсім інакше складаються відносини між жінкою і чоловіком у шлюбі sіne manu. У цьому шлюбі принцип підлеглості жінки чоловіку поступається перед місцем принципу рівності. Щоправда, чоловік мав право вимагати повернення жінки від третіх осіб, які утримували її проти волі. Перебуваючи у шлюбі sіne manu, дружина набувала ім’я чоловіка, поділяла його громадянське становище, мала одне місце проживання з чоловіком, який повинен був її утримувати, представляти і захищати в суді. Проте в разі незгоди між подружжям остаточне рішення було за чоловіком.
Відповідно до цього ж загального принципу регулювалися і майнові відносини між подружжям. В їх основі був принцип роздільності. Майно жінки і чоловіка становило зовсім незалежні одна від одної маси. Усе, що жінка мала до шлюбу і що вона набула під час шлюбу, належало їй, було її власністю, якою вона могла розпоряджатися і користуватися, не питаючи на то згоди чоловіка. Чоловік та жінка могли вступати в найрізноманітніші майнові відносини. До майнових відносин подружжя відносять придане і подарунок.
За звичаями Стародавнього Риму, подарунок треба було підносити до шлюбу. Будь-яких правових норм, які б визначали правове становище подарунку, в цей час не було. Лише законодавство останніх імператорів (Юстина, Юстиніана) надало цьому інституту більш закінченого вигляду. Насамперед дозволялось в інтересах рівності і справедливості в майнових відносинах між подружжям робити цей подарунок і під час шлюбу. По-друге, батько чоловіка був зобов’язаний піднести подарунок так само, як батько жінки давати придане. Вартість подарунку повинна дорівнювати вартості приданого.