- •1. Виникнення держави у Римі
- •2. Періодизація римського права
- •3. Суспільний та державний лад Риму
- •5. Поняття та види джерел римського приватного права
- •6. Закони 12 таблиць, загальна характеристика. Кодифікація Юстиніана
- •7.Юриспруденцій періоду республіки. Правові школи
- •8. Правоздатність фізичних осіб. Поняття і зміст
- •9. Правоздатність фізичних осіб. Поняття і зміст правоздатності
- •10. Дієздатність. Елементи й обсяг.
- •11. Capitis deminutio та зменшення громадянської честі.
- •12. Правовий статус квіритів, латинів, перегринів, рабів, колонів.
- •13. Поняття, правосуб’єктність і види юридичних осіб.
- •14. Поняття та особливості сімейних правовідносин. Умови й порядок
- •15. Укладення шлюбу
- •16. Поняття та види шлюбу за римським приватним правом
- •17. Конкубінат і контуберніум
- •18. Батьківська влада (Patriapotestas). Усиновлення та узаконення.
- •19. Поняття та загальна характеристика речових прав. Поняття і види речей.
- •24.Захист права власності.
- •25.Просте тримання(detentio).
- •26.Поняття і види прав на чужі речі
- •30)Стаття 396. Захист речових прав на чуже майно
- •36. Загальна характеристика позадоговірних зобов'язань.
- •37. Поняття та види квазіконтрактів.
- •Квазіделікти
- •39. Поняття та види спадкування
- •40. Спадкування за заповітом
- •41. Спадкування за законом (hereditas ab intestato)
- •42. Необхідне спадкування (обов'язкова частка)
- •43. Прийняття спадщини
- •44. Легати та фідеїкоміси
- •45. Форми захисту прав
- •46. Самозахист прав.
- •47. Особливі засоби преторського захисту
- •48. Поняття і види позовів
- •48.Позовна давність
- •50. Загальне поняття про легісакційний .
- •51. Формулярний процес.
- •52. Формула та її складові частини.
- •53. Екстраординарний процес.
- •54. Поняття рецепції римського права
- •55. Чинники рецепції римського права
- •56) Форми рецепції римського права
- •61) Рецепція римського права в Україні
14. Поняття та особливості сімейних правовідносин. Умови й порядок
Сім'я - це засноване на шлюбі чи кровній спорідненості невелике об'єднання людей, пов'язаних спільністю побуту, взаємною допомогою та моральною відповідальністю. Давня римська сім'я (фамілія) об'єднувала під владою її голови (патер) дружину, дітей, інших родичів, які проживали разом і вели спільне господарство, а також кабальних і рабів. Сам термін "фамілія" первісно означав не лише колектив людей, але й усю сукупність майна, тяглової худоби та інших матеріальних ресурсів цього колективу. Це об'єднання базувалося не стільки на кровній спорідненості його членів, скільки на владі домовладики-патера. Влада ця була практично необмеженою, він міг піддати кожного члена фамілії будь-якому покаранню, аж до позбавлення життя чи продажу у рабство. Повноправним громадянином Риму вважався лише глава сім'ї - квірит. Під його владу потрапляли не лише дружина, діти, раби, але й невістки та зяті його - звісно, за умови, що вони не стали членами іншої родини (тестя, свекра) під владою свого домо-влздики-квірита. Влада над членами сім'ї носила назву манус.
Агнатська сім 'я - це спорідненість через осіб чоловічої статі. Система агнатського споріднення мала свої ступені, тобто була ієрархічною, але - завдяки інституту усиновлення - відкритою. Агнатська сім'я грунтується не на принципі кровної спорідненості, а на владі глави сім'ї. Тільки домовладика був повністю правоздатним та мав право укладати правочини. Агнатська (цивільно-правова) спорідненість відрізнялася від "природного", кровного (когнатського) споріднення (яке включало й родичів по матері) тим, що зміст агнатства був передусім правовим (агнатство - поняття правове). Дочка, яка вийшла заміж і стала членом іншої родини, втрачала зв'язок з своєю попередньою сім'єю і не могла претендувати на спадщину. І, навпаки, приймак стає членом нової родини і після смерті патера претендує на свою частку спадщини на рівних підставах з синами (якщо успадкування відбувається за законом, а не за заповітом).
Оскільки такий юридичний підхід суперечив природному бажанню батьків турбуватися про майбутнє своїх дітей, з часом агнатська родина була замінена когнатською сім'єю, де визначальним став принцип кровної спорідненості. Одруження перестало розривати майнові відносини батьків і дітей, стало можливим успадкування і аліментування між родичами, що формально перебували під владою різних домовладик.
15. Укладення шлюбу
Умова шлюбу - добровільність намірів сторін. У випадку, якщо патер заперечував право своєї дочки чи сина укласти шлюб з їх власними обранцями, його дії можна було оскаржити перед магістратами. Згода батька сімейства (досягнута навіть під тиском суспільної думки), під чиєю владою перебував син сімейства, в принципі, вважалася вирішальною, оскільки невістка переходила під його владу. Проте тільки у найбільш ранній період римської історії шлюб укладався за взаємною згодою домовладик, без волі подружжя. Другою умовою служило досягнення сторонами шлюбного віку (12 років для дівчат і 14 - для хлопців). Третьою - неперебування в іншому законному шлюбі, а також дотримання траурного року для вдови. Оскільки дитина,
народжена аж до десятого місяця з моменту смерті включно, вважалася нащадком померлого чоловіка, шлюб протягом траурного року розглядався як доказ подружньої зради, а, в свою чергу, шлюб з викритим коханцем вважався недопустимим з моральних та релігійних міркувань. Пізніше подібний шлюб усе ж визнавався законним, але з безчестям для вдови. Ще умовою вважають відсутність близької спорідненості. Неможливим був шлюб батька з дочкою, нехай навіть і прийманою і звільненою згодом з-під батьківської влади. Не допускалися шлюби між опікуном і підопічною та викритими перелюбниками. Вище говорилося про недопустимість шлюбів між свояками та про обмеження для сенаторів і провінційних магістратів. За дотримання певних умов можливим було узаконення конкубінату і дітей від конкубіни.
Припинення шлюбу відбувалося по смерті одного з членів подружжя, втрати свободи чоловіком або дружиною (громадянська смерть), або розлучення. При шлюбі з чоловічою владою вимагати розлучення міг лише чоловік, що не виключало зловживань з його боку. Згодом законодавство чітко визначило достатні підстави для того, щоб чоловік у шлюбі міг поставити вимогу для розлучення. Такими підставами слугувало порушення подружньої вірності дружиною, чаклунство на дітей та ...утруднення чоловіку доступу до спиртного.
Розлучення в шлюбі сіне ману відбувалося спрощено - за взаємною згодою сторін або шляхом подання односторонньої заяви про відмову від шлюбного життя. Але навіть у шлюбі кум ману жінку від безчестя рятували законні причини розлучення: а) імпотенція чоловіка протягом 3-х років; б) полон чоловіка, якщо протягом 5-ти років немає звістки; в) постриження в черниці.