- •Основні напрями аграрної реформи в Україні: нормативне закріплення.
- •2. Поняття та предмет аграрного права.
- •Методи правового регулювання в аграрному праві.
- •Принципи аграрного права.
- •Система аграрного права.
- •Аграрне право як галузь юридичної науки та навчальна дисципліна.
- •Загальна характеристика джерел аграрного права.
- •2) Залежно від юридичної природи:
- •3)За характером правового регулювання:
- •4)За силою впливу на регулювання аграрних відносин:
- •6)За обсягом волі, закріпленої в нормативно-правовому акті:
- •8. Особливості аграрного законодавства на сучасному етапі.
- •9. Конституція України як основне джерело аграрного права.
- •10. Закони як джерела аграрного права України та їх класифікація.
- •11. Підзаконні нормативно-правові акти в системі аграрного законодавства.
- •12. Внутрішньогосподарські локальні нормативно-правові акти: поняття та ознаки.
- •13. Класифікація внутрішньогосподарських локальних нормативно-правових актів.
- •14. Основи міжнародно-правового регулювання аграрних відносин.
- •15. Угоди Світової організації торгівлі як джерела аграрного права.
- •16. Аграрне законодавство зарубіжних країн.
- •17. Засоби вдосконалення аграрного законодавства на сучасному етапі.
- •18. Значення судової практики в регулюванні аграрних відносин.
- •19. Поняття аграрних правовідносин, їх елементи та особливості.
- •20. Класифікація аграрних правовідносин, загальна характеристика їх основних видів.
- •21. Внутрішньогосподарські аграрні правовідносини: поняття, види.
- •22. Поняття та види зовнішніх аграрних правовідносин.
- •23. Співвідношення аграрних правовідносин з правовідносинами суміжних галузей права.
- •24. Об’єкти аграрних правовідносин: поняття та види.
- •25. Поняття та класифікація суб’єктів аграрних правовідносин.
- •26. Сільськогосподарські товаровиробники як суб’єкти аграрних правовідносин.
- •27. Особливості правового становища аграрних холдингових компаній як суб’єктів аграрних правовідносин.
- •28. Правове становище аграрних об’єднань.
- •29. Правове регулювання аграрного ринку, його інфраструктура.
- •30. Особливості державної підтримки аграрних товаровиробників відповідно до Угоди сот «Про сільське господарство».
- •31. Правові засади екологізації аграрного виробництва.
- •32. Поняття та види аграрних розписок.
- •33. Правила внутрішньогосподарської діяльності як локальний нормативно-правовий акт сільськогосподарських кооперативів.
- •34. Особливості правового становища аграрних підприємств кооперативного та корпоративного типу.
- •35. Особливості правосуб’єктності державних сільськогосподарських підприємств як суб’єктів аграрних правовідносин.
- •36. Поняття, види та юридичні ознаки державного (комунального) сільськогосподарського підприємства.
- •37. Особливості припинення діяльності сільськогосподарських підприємств внаслідок банкрутства.
- •38. Правові підстави припинення ведення особистого селянського господарства.
- •39. Система та компетенція органів управління в сільськогосподарських кооперативах.
- •40. Правові підстави, порядок та особливості припинення діяльності сільськогосподарських кооперативів.
- •41. Приватні та публічні засади в аграрному праві.
- •42. Правовий режим майна фермерського господарства.
- •43. Правове регулювання праці у фермерському господарстві.
- •44. Правові засади державної підтримки фермерських господарств.
- •45. Правовий режим основних, обігових, натуральних та інших фондів сільськогосподарських підприємств.
- •46. Поняття та ознаки сільськогосподарських кооперативів, їх види.
- •47. Порядок створення сільськогосподарських кооперативів та їх об’єднань.
- •48. Правовий режим майна сільськогосподарських підприємств корпоративного типу. Майнові фонди.
- •49. Поняття та юридичні ознаки особистого селянського господарства.
- •50. Правовий режим майна, що використовується для ведення особистого селянського господарства (суб’єкти та об’єкти права власності).
- •51. Правове регулювання обліку особистих селянських господарств.
- •52. Право власності сільськогосподарських кооперативів. Правовий режим майнових фондів.
- •53. Права та обов’язки осіб, що займаються веденням особистого селянського господарства. Надання послуг у сфері сільського (зеленого) туризму.
- •54. Нормативні вимоги до ведення органічного сільськогосподарського виробництва.
- •55. Правові гарантії та захист майнових прав сільськогосподарських підприємств і об’єднань.
- •56. Форми та методи державно-правового регулювання сільськогосподарського господарства.
- •57. Правові форми реалізації сільськогосподарської продукції особистого селянського господарства.
- •58. Поняття та принципи державного-правового регулювання сільського господарства.
- •59. Правове забезпечення продовольчої безпеки України як складової державної аграрної політики: поняття, індикатори та основні категорії.
- •60. Правове забезпечення державної аграрної політики в Україні: поняття та основні напрями.
- •61. Система органів державного регулювання в сільському господарстві.
- •62. Органи державного регулювання сільського господарства галузевої компетенції та їхні повноваження.
- •63. Поняття та види державної підтримки аграрних товаровиробників.
- •64. Державний аграрний реєстр: поняття та основи правового забезпечення.
- •65. Правові засади та форми бюджетної підтримки сільськогосподарських товаровиробників.
- •66. Особливості та правове регулювання страхування у сільському господарстві.
- •67. Особливості оподаткування сільськогосподарських товаровиробників.
- •68. Правове забезпечення кредитної підтримки сільського господарства.
- •69. Правові підстави та порядок припинення діяльності фермерського господарства.
- •70. Загальна характеристика фермерського законодавства України.
- •71. Поняття та правові ознаки фермерського господарства та сімейного фермерського господарства.
- •72. Порядок створення та державної реєстрації фермерського господарства.
- •73. Членські правовідносини у фермерському господарстві: вимоги до членів, порядок набуття статусу, права та обов’язки.
- •74. Правове забезпечення селекційної роботи у насінництві і розсадництві.
- •75. Правове регулювання аквакультури.
- •76. Правове регулювання виробництва молока та молочних продуктів.
- •77. Види договірних відносин сільськогосподарських товаровиробників.
- •78. Договірні відносини з реалізації сільськогосподарської продукції.
- •79. Карантин рослин: поняття та правова основа.
- •80. Правове регулювання захисту рослин.
- •81. Договірні відносини у сфері виробничо-технічного обслуговування сільськогосподарських підприємств.
- •82. Правове регулювання та особливості обігу аграрних розписок за законодавством України.
- •83. Особливості правового регулювання виробництва продукції бджільництва.
- •84. Договори кредитування та фінансового лізингу за участю сільськогосподарських товаровиробників.
- •85. Правове забезпечення охорони прав на сорти рослин.
- •86. Договірні орендні відносини за участю сільськогосподарських товаровиробників.
- •87. Поняття та особливості аграрно-договірних відносин.
- •88. Відповідальність за правопорушення в агросфері.
- •89. Матеріальна відповідальність членів і найманих працівників сільськогосподарських підприємств: види та підстави притягнення.
- •90. Договірні відносини у сфері виробничо-технічного обслуговування сільськогосподарських підприємств.
- •91. Дисциплінарна відповідальність працівників і членів в сільськогосподарських підприємствах.
- •92. Поняття, принципи та особливості охорони праці в сільському господарстві.
- •93. Правові засади ветеринарної медицини.
- •94. Загальна характеристика законодавства у сфері забезпечення пріоритетності соціального розвитку села.
- •95. Правове забезпечення соціального розвитку села: поняття та зміст.
- •96. Правове регулювання виробництва біопалива.
- •97. Види та зміст внутрішньогосподарських локальних нормативно-правових актів щодо врегулювання відносин з організації, дисципліни, оплати та охорони праці в сільськогосподарських підприємствах.
- •98. Юридична служба в сільському господарстві.
- •99. Правові основи сільськогосподарської дорадчої діяльності.
- •100. Правове забезпечення ідентифікації та реєстрації сільськогосподарських тварин.
- •101. Правове регулювання використання гмо при виробництві сільськогосподарської продукції.
- •102. Племінна справа в галузі тваринництва: правова регламентація.
- •103. Особливості правового регулювання виробництва рибної продукції.
- •104. Загальна характеристика правового регулювання тваринництва в Україні.
- •105. Поняття, принципи та правове регулювання організації праці в сільськогосподарських підприємствах.
- •106. Правове регулювання виробництва та обігу зерна.
- •107. Правове регулювання аквакультури.
- •108. Загальна характеристика правового регулювання виробничо-господарської діяльності сільськогосподарських товаровиробників.
- •109. Поняття, види виробничо-господарської діяльності сільськогосподарських товаровиробників та обмеження у її здійсненні.
- •110. Правове регулювання спеціалізації сільськогосподарського виробництва.
- •111. Підсобні виробництва та промисли як галузі сільськогосподарського виробництва: правові основи створення та діяльності.
- •112. Правові засади та форми планування виробничо-господарської діяльності суб’єктів сільськогосподарського виробництва.
- •113. Правове забезпечення виробництва якісної та безпечної сільськогосподарської продукції і сировини.
- •114. Правове регулювання виробництва та обігу органічної сільськогосподарської продукції.
- •115. Аграрний фонд як суб’єкт аграрних правовідносин.
- •116. Право членства в сільськогосподарських кооперативах : поняття та види.
- •117. Загальна характеристика правового статусу фізичних осіб як суб’єктів аграрних правовідносин.
- •118. Правове становище аграрної біржі як суб’єкта аграрних правовідносин.
- •119. Наймані працівники сільськогосподарських підприємств як суб’єкти аграрних правовідносин.
- •120. Особливості права засновництва та права участі фізичних осіб в сільськогосподарських підприємствах корпоративного типу.
- •121. Підстави, порядок та правові наслідки припинення права членства фізичних осіб в сільськогосподарських підприємствах кооперативного типу.
100. Правове забезпечення ідентифікації та реєстрації сільськогосподарських тварин.
Правове регулювання питань ідентифікації та реєстрації тварин здійснюється відповідно до Конституції України, Закону України «Про ветеринарну медицину», Закону України «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин» та інших нормативно-правових актів у цій сфері.
Так, ідентифікація розуміється як процес ототожнення тварини шляхом присвоєння їй ідентифікаційного номера з використанням візуальних, електронних та змішаних засобів залежно від виду тварини з подальшим внесенням ідентифікаційного номера до Єдиного державного реєстру тварин. У той час під реєстрацією законодавець розуміє внесення до Єдиного державного реєстру тварин даних про ідентифіковану тварину, її власника/утримувача, господарство, переміщення, забій, утилізацію, загибель, падіж
На даному етапі розвитку вітчизняної системи ідентифікації та реєстрації тварин, на наш погляд, це є виправданим. При цьому, якщо цільове використання тварини не має правового значення для процесу її ідентифікації та реєстрації, то особливості проведення цих дій для окремих видів тварин все ж існують та відображені у низці спеціальних наказів Міністерства аграрної політики України від 31 грудня 2004 р. (Про запровадження ідентифікації та реєстрації коней, Про запровадження ідентифікації та реєстрації овець і кіз, Про запровадження ідентифікації та реєстрації свиней) та від 17 вересня 2003 р. (Про запровадження ідентифікації та реєстрації великої рогатої худоби).
На правовий механізм ідентифікації та реєстрації тварин покладено виконання кількох важливих функцій: охоронної, інформаційної, прогностичної, уніфікаційної, статистичної, правопідтверджуючої. Остання функція була породжена потребами практики та набуває усе більшого значення, а це, у свою чергу, вимагатиме подальших наукових розвідок у даному напрямі.
101. Правове регулювання використання гмо при виробництві сільськогосподарської продукції.
Останнім часом у зв’язку з розвитком генної інженерії та біотехнологій значного поширення набуло використання генетично модифікованих організмів в процесі сільськогосподарського виробництва. Генетично модифікований організм – будь-який організм, у якому генетичний матеріал був змінений за допомогою штучних прийомів переносу генів, які не відбуваються у природних умовах.
ГМО створюється шляхом впровадження чужорідних генів з одного організму до іншого, оминаючи при цьому видові бар’єри. До генотипу переноситься обраний ген, що відповідає за певну ознаку. Трансгенним сільськогосподарським культурам властиві швидкість зростання, довготривале зберігання, стійкість до шкідників, висока врожайність, невибагливість до умов вирощування. Прибічники генної інженерії вважають, що ГМО допоможуть вирішити глобальну продовольчу проблему. Проте, наслідки вживання та використання такої продукції на даний час остаточно не з’ясовані, як і вплив такої продукції на людей, тварин, рослинний світ. Концепція Державної цільової програми розвитку аграрного сектору економіки на період до 2020 року, затверджена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 р., закріплює необхідність збереження генетичного різноманіття культурних сортів рослин, сільськогосподарських та одомашнених тварин і їх диких родичів з метою мінімізації генетичної ерозії та збереження агробіорізноманіття.
На сьогодні правову основу зазначених відносин становить Закон України від 31 травня 2007 р. «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів» Він закріплює визначення біологічної та генетичної безпеки, ГМО, продукції, виробленої з ГМО тощо. Так, біологічна безпека визначається у Законі як стан середовища життєдіяльності людини, при якому відсутній негативний вплив його чинників (біологічних, хімічних, фізичних) на біологічну структуру і функцію людської особи в теперішньому і майбутніх поколіннях, а також відсутній незворотній негативний вплив на біологічні об’єкти природного середовища (біосферу) та сільськогосподарські рослини і тварини.
Закон закріплює принцип пріоритетності охорони здоров’я людей та навколишнього середовища у порівнянні з отриманням економічних переваг від застосування ГМО, регулює генно-інженерну діяльність у замкненій та відкритій системах. Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 13 травня 2009 р., № 468 «Про затвердження Порядку етикетування харчових продуктів, які містять генетично модифіковані організми або вироблені з їх використанням та вводяться в обіг» з 1 липня 2009 року етикетування харчових продуктів, які містять генетично модифіковані організми обсягом понад 0,9 відсотка або вироблені із сільськогосподарської продукції, вміст генетично модифікованих організмів у якій становить понад 0,9 відсотка, повинне проводитися їх виробником (постачальником) із зазначенням відповідної інформації.
Харчові продукти, які містять генетично модифіковані організми обсягом понад 0,9 відсотка або вироблені із сільськогосподарської продукції, вміст генетично модифікованих організмів у якій становить понад 0,9 відсотка, на яких не виконано відповідний напис, підлягають вилученню з обігу.
Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров’я України від 9 листопада 2010 р. «Про затвердження Переліку харчових продуктів, щодо яких здійснюється контроль вмісту генетично модифікованих організмів» до таких харчових продуктів віднесено такі, як: соя, кукурудза, картопля, томати, кабачки, диня, папайя, цикорій, цукровий буряк, ріпак, льон, бавовна, пшениця, рис, продукти дитячого харчування та сировина для їх виготовлення, харчові продукти для спеціального дієтичного споживання, харчові продукти, дієтичні добавки, виготовлені з використанням названих харчових продуктів, закваски, дріжджові культури та продукти, що їх містять.
Державну реєстрацію ГМО здійснюють відповідні компетентні органи. Зокрема, Міністерство екології та природних ресурсів України здійснює державну реєстрацію засобів захисту рослин, отриманих з використанням ГМО; Міністерство аграрної політики та продовольства України – створених на основі ГМО сортів сільськогосподарських рослин, порід тварин, мікробіологічних сільськогосподарських препаратів, ГМО джерел кормів, кормових добавок та ветеринарних препаратів, які містять ГМО або отриманих з їх використанням, тощо.
До продукції, яка реєструється у Державних реєстрах ГМО, Закон відносить: 1) сорти сільськогосподарських рослин та породи тварин, створені на основі ГМО; 2) ГМО джерела харчових продуктів; 3) ГМО джерела кормів.
Взагалі правова регламентація використання ГМО дуже складна, оскільки охоплює широку сферу суспільних відносин, пов’язаних з біологічним різноманіттям, інтелектуальною власністю, етичними та релігійними переконаннями, ризиком для здоров’я людини, безпекою харчових продуктів, правами споживачів, охороною довкілля та ін. Тому нагальною є розробка ефективної законодавчої бази з тим, щоб споживач був проінформований про всі характеристики таких харчових продуктів: про їх склад, харчову цінність, їх вплив на організм та ін. Все це має бути відображено в ході маркування даних продуктів. Вибір щодо споживання такої продукції робить кожна людина, але право споживача на інформацію має бути гарантоване законодавством. Адже ст. 50 Конституції України гарантує кожному право вільного доступу до інформації про якість та безпечність харчових продуктів. Кожен має право на поширення такої інформації, вона ніким не може бути засекречена та ін.