Міфологічна картина світу:
Міфологія (з грецької – переказ, сказання і слово, поняття, вчення) – форма суспільної свідомості. Спосіб розуміння природної та соціальної дійсності, характерний для ранніх етапів розвитку суспільства.
Міфологія в історії будь – якого народу є необхідним етапом культури розвитку. Створюючи міфи, людина перебувала в пошуках сенсу життя, намагалася вписати своє життя в рамки ширшого цілого, виявити якусь структуру, що лежить в основі буття, зрозуміти всупереч усьому, що життя не позбавлено сенсу і цінностей. Міф виникає як спроба побудови на інтуїтивному рівні сприйняття цілісної картини світу, здатної узагальнити емпіричний досвід і доповнити його обмеженість.
Об'єктом дослідження міфологічної картини світу є світоглядний образ світу. Предметом дослідження є гносеологічний потенціал міфологічної картини світу як форми предпосилочних знань.
Структура сучасного міфу і характер його сприйняття суспільною свідомістю добре вивчені, що дозволяє створити індустрію по формуванню і впровадженню міфу з метою впливу на створення і поведінку людини. В епоху бурхливого розвитку інформаційних технологій відкривається багато нових можливостей для створення експлуатації сучасних міфів.
Міфологічна картина світу, як сукупність ілюзорних уявлень про світ, потребує осмислення з гносеологічних позицій, так як має універсальний характер. На даний момент ми є свідками вибудовування поліміфологіческой картини світу, в якій присутні частні форми міфологічної картини світу, різні міфологічні уявлення і системи, нерідко визначають сприйняття світу і ставлення до нього.
Міфологічна картина світу включає в себе кілька основних категорій:
Міф етіологічен (пояснює походження тих чи інших явищ, різних природних і культурних особливостей і соціальних об'єктів);
Хаос (дане поняття уособлює не просто безлад, а ще й певні стосункы речей, які мають свої параметри і свої образи);
Час - розділяється в свою чергу на дві підкатегорії:
а) час є циклічним (ця інформація базується на уявленнях про вічне повернення будь-яких подій: день - ніч, сезони року і та інше);
б) час є лінійним;
4. Простір – якісно неоднорідний (частково залежить від часу).
Релігійна картина світу:
Релігія - форма світогляду, заснована на вірі в фантастичних, надприродних сил, які впливають на життя людини і навколишній світ.
При релігійному світогляді для людини характерна чуттєва, образноемоційна (а не раціональна) форма сприйняття навколишньої дійсності.
Релігія досліджує питання ті ж, що і міф:
Походження Всесвіту, Землі, життя на Землі, людини;
Пояснення природних явищ;
Вчинки, доля людини;
Морально-етичні проблеми.
Релігійна картина світу є найдавнішою і найбільш догматичної, незмінною. Свого часу вона відповідала потребам людини в поясненні навколишнього простору людини природою, її походження і появи самої людини. Підставою релігійної картини світу є віра в Творця, що володіє могутністю, достатнйою для створення світу.
Релігійна картина світу узагальнює релігійний досвід людей і робить головним предметом своєї уваги співвідношення повсякденної емпірії і потойбічного. Земне і небесне, людське і божественне – предмет релігійних міркувань. Причому той світ, світ божественного визначає людей і в їх фізичному бутті, і в бутті духовному. Центральний пункт релігійної картини світу – образ Бога або богів як вищої істинної реальності. Вона висловлює ієрархічну впорядкованість створеного Богом світу і місце людини в ньому, в залежності від його ставлення до Бога.
Принципова особливість релігійного світорозуміння – подвоєння світу. В релігійній свідомості дійсність існує в двох площинах: профанної і сакральної, або природної і надприродної.
Надприродне (сакральне) – первинно, воно визначає життя людей в повсякденному світі;
Природне (профанне) – вторинне.
Залежно від типу релігії, а також варіантів всередині одного типу, задаються різні картини світу. Однак це різноманітність стосується деталей. Суть же релігійного світорозуміння незмінна. Центр релігійної картини світу – Бог або безліч богів. Бог непізнаваний, оскільки є істотою, чиї якості перевершують можливості людського сприйняття і розуміння. Буденна релігійна свідомість, як правило, конкретизує образ божественного істоти, надаючи йому антропоморфні, особистісні характеристики. В монотеїстичних релігіях влада Бога безмежна, Бог творить світ і керує ним в відповідності зі своїм задумом. Зрозуміло, що в релігійній інтерпретації божественний задум перевищує можливості людського розуміння. Втім, релігійний погляд на світ не припускав раціонального розуміння і пояснення, а також несуперечності. Релігійна картина світу – об'єкт віри, а не система координат для подальшого руху думки.
Уявлення про простір і час в релігії також принципово двоїсті: існує простір і час профанного (емпіричного) світу і світу сакрального. Причому в божественному світі час трансформується у вічність, а простір розпадається на різні рівні: небо – рай і підземне царство – ад з цілим сонмом істот, які їх населяють. Небесне і підземне царства в свою чергу поділяються на підрівні, швідбудовуючись в складні ієрархії.
Релігійна картина світу пропонує людині єдиний прийнятний спосіб існування – порятунок безсмертної душі і подолання власної гріховної природи. Єдіне, в буддизмі, вільному від ідеї провини і гріха, сенсом існування визнається звільнення від кола перероджень і розчинення індивідуального "я" у вищому свідомості.
Сучасна культура пропонує людині безліч варіантів релігійних відповідей на світоглядні питання. Однак світовими релігіями визнаються тільки три: християнство, іслам і буддизм. Версії світобудови, морально-етичні норми в них різняться за змістом, проте структура і зміст відповідей один – спрямованість до світу потойбічного, надприродного і зведення сенсу людського існування до пошуків порятунку.