Лопатюк Віктор Іванович

– орденом Леніна (СРСР) відзнакою президента України - Хрест "За мужність" (Указ Президента України №298/96 від 26 квітня 1996 р.)

Лопатюк В.І. нар. 22 серпня 1960 р. у с. Лільов Чорнобильського р-ну Київської обл. Трудову діяльність на ЧАЕС розпочав з червня 1983 р. електромонтером електричного цеху. В ніч аварії працював старшим черговим електромонтером на четвертому блоці 5 зміни. В екстремальних обставинах зробив все можливе для локалізації аварійної ситуації на електрообладнанні. Помер 12 травня 1986 р. від променевої хвороби в 6-й Московській клінічній лікарні.

ПЕРЕВОЗЧЕНКО Валерій Іванович

– орденом "За мужність" ІІІ ст. (Указ Президента України №1156/2008 від 12 грудня 2008 р.)

Перевозченко В.І. нар. 6 травня 1947 р. у м. Стародуб Брянської обл. Трудову діяльність на ЧАЕС розпочав 30 квітня 1981 р. Працював старшим інженером з експлуатації, начальником зміни реакторного цеху. В ніч на 26 квітня 1986 р. виконував свої службові обов'язки начальника зміни реакторного цеху. Оцінивши руйнівні наслідки вибуху, як досвідчений фізик, зрозумів, що реактора більше немає, що він перетворився в ядерний вулкан, що водою його не загасити і дії щодо запуску питних насосів, які подають воду в реактор марні, про що доповів начальнику зміни блоку. Помер 13 червня 1986 р. від променевої хвороби в 6-й Московській клінічній лікарні.

Перчук Костянтин Григорович

– орденом "Знак почета" (СРСР) орденом "За мужність" ІІІ ст. (Указ Президента України №1156/2008 від 12 грудня 2008 р.)

Перчук К.Г. нар. 23 листопада 1952 р. у м. Магадан. Трудову діяльність на ЧАЕС розпочав 13 травня 1980 р. черговим слюсарем, у червні 1983 р. переведений машиністом парової турбіни турбінного цеху. В трагічну ніч 26 квітня 1986 р. він зробив все можливе і неможливе, щоб зменшити руйнуючу дію пожежі в машинному залі. Ціною власного життя намагався відсікти один з насосів з перебитою трубою, щоб зупинити витік води з деаераторів, що дало змогу зменшити страшні наслідки аварії для всієї станції. Помер 20 травня 1986 р. від променевої хвороби в 6-й Московській клінічній лікарні.

ЛУЗГАНОВА Клавдія Іванівна

–орденом Трудового Красного Знамени (СРСР)

Лузганова К.І. нар. 9 травня 1927 р.. З 1971 р. працювала на будівництві ЧАЕС, потім охоронником у вневідомчій охороні. Померла 31 липня 1986 р. від променевої хвороби в 6-й Московській клінічній лікарні.

Новик Олександр Васильович

– орденом "За мужність" ІІІ ст. (Указ Президента України №1156/2008 від 12 грудня 2008 року)

Новик О.В. нар. 11 серпня 1961 р. у с. Городище Дубровицького р-ну Рівненської обл. Трудову діяльність на ЧАЕС розпочав 1 серпня 1980 р., після служби у збройних силах повернувся на ЧАЕС у 1985 р. черговим слюсарем турбінного цеху. З лютого працював на посаді машиніста-обхідника турбінного обладнання 4 групи турбінного цеху. В рокову ніч на 26 квітня 1986 р. разом з товаришами-турбіністами, не шкодуючи свого життя, гасили вогнища пожеж у машинному залі, не даючи вогню розповсюдитися. Помер 26 липня 1986 р. від променевої хвороби в 6-й Московській клінічній лікарні.

ПРАВІК Володимир Павлович

– званням Герой Радянського Союзу з удостоєнням ордена Леніна (СРСР) (Указ Президії Верховної Ради СРСР від 25 вересня 1986 р.)

Правік В.П. нар. 13 червня 1962 р. в м. Чорнобилі Київської обл. Служив начальником варти 2-ї воєнізованої пожежної частини Управління внутрішніх справ Київського облвиконкому (охорона ЧАЕС). Разом з іншими пожежними бав участь у гасінні пожежі в перші години після аварії на ЧАЕС 26 квітня 1986 р.. Під час гасіння отримав високу дозу опромінення, був відправлений на лікування в Москву, де і помер в 6-й клінічної лікарні 11 травня 1986 р. від променевої хвороби.

ПРОСКУРЯКОВ Віктор Васильович

– орденом "Знак Почета" (СРСР) орденом "За мужність" ІІІ ст. (Указ Президента України №1156/2008 від 12 грудня 2008 р.)

Проскуряков В.В. нар. 9 квітня 1955 р. у м. Свободний Амурської обл.. Трудову діяльність на Чорнобильській АЕС розпочав у 1982 р.. Прийнятий на посаду оператора центрального залу реакторного цеху. За чотири роки ним пройдено шлях від оператора до старшого інженера управління реактором. В перші години аварії на четвертому енергоблоці прийняв участь у ліквідації аварії, обстеженні обладнання реакторного відділення, забезпеченні заходів щодо локалізації аварії та запобіганню її розповсюдження. Помер 17 травня 1986 р. від променевої хвороби в 6-й Московській клінічній лікарні.

СИТНІКОВ Анатолій Андрійович

– орденом Леніна (СРСР) відзнакою президента України - Хрест "За мужність"

(Указ Президента України №298/96 від 26 квітня 1996 р.)

Ситніков А.А. нар. 20 січня 1940 р. у с. Воскресенка Спаського р-ну Приморського краю. На ЧАЕС працював з перших днів її заснування - з 15 травня 1975 р. - на посаді заступника начальника зміни реакторно-турбінного цеху, а з 16 серпня 1985 р. був призначений заступником головного інженера по експлуатації 1 черги. Як досвідченого фізика, Ситнікова А.А. було викликано в ніч аварії на станцію для участі в ліквідації аварії на 4-му енергоблоці. Анатолій Андрійович обстежив весь реакторний блок і центральний зал, піднімався на дах блоку "В". Він отримав 1500 рентгенів опромінення і помер від променевої хвороби в 6-й Московскій клінічній лікарні 31 травня 1986 р.