Титенок Микола Іванович

- званням Герой України з удостоєнням ордена "Золота Зірка" (Указ Президента України № 328/2006 від 21 квітня 2006 р.), відзнакою президента України Хрест "За мужність" (Указ Президента України №316/96 від 8 травня 1996 р.), орденом Красного Знамени (СРСР)

Нар. 5 грудня 1962 р. в с Миколаївка Поліського р-ну Київської обл. Працював пожежником 6-ї самостійної воєнізованої пожежної частини (СВПЧ-6) з охорони м. Прип'ять. 26 квітня 1986 р. о 1 год. 35 хв., прибувши на місце аварії після вибуху четвертого реактора ЧАЕС у складі чергового караулу приступив до гасіння пожежі. Внаслідок тривалого впливу високого рівня радіаційного опромінення, теплового виділення і задимлення вибув з бойових рядів і був госпіталізований. Лікувався в спеціальній клініці Москви, однак доза опромінення була надто високою. Помер 16 травня 1986 р.

ТІШУРА Володимир Іванович

– званням Герой України з удостоєнням ордена "Золота Зірка" (Указ Президента України № 328/2006 від 21 квітня 2006 р.), відзнакою президента України - Хрест "За мужність"(Указ Президента України №316/96 від 8 травня 1996 р.), орденом Красного Знамени (СРСР)

Тішура В.І. нар. 15 грудня 1959 р. на станції Північна Гатчинского р-ну Ленінградської обл. З липня 1977 по квітень 1978 рр. працював трубопроводчиком військової частини в Петропавловську. З 1978 по травень 1980 служив в Радянській армії командиром відділення. Після звільнення в запас з червня 1980 по червень 1981 року був слюсарем Чорнобильського міжрайонного виробничого управління газового господарства. за направленням цього колективу в грудні 1982 р. став пожежником потім старшим пожежним СВПЧ - 6. 26 квітня 1986 р. о 1 год. 35 хв., прибувши на місце аварії після вибуху четвертого реактора Чорнобильської АЕС у складі чергового караулу, діяв з боку пошкодженого активного боку реактора. Лише після прибуття додаткових сил пожежної охорони був виведений з бойового розрахунку. Помер 10 травня 1986 р. від променевої хвороби в 6-й Московській клінічній лікарні.

Телятников Леонід Петрович

– званням Герой Радянського Союзу з удостоєнням ордена Леніна (СРСР) (Указ Президії Верховної Ради СРСР від 25 вересня 1986 р.) відзнакою президента України - Хрест "За мужність" (Указ Президента України №298/96 від 26 квітня 1996 р.)

Телятников Л.П. нар. в с. Введенка Мендигаринського р-ну Кустанайської обл. У 1983 р. був призначений начальником воєнізованої пожежної частини № 2 по охороні ЧАЕС. Спеціаліст першого класу. Майор внутрішньої служби Л.П.Телятников разом з іншими пожежними брав участь у гасінні пожежі в перші години після аварії на ЧАЕС 26 квітня 1986 року. Під час гасіння отримав високу дозу опромінення. З осені 1986 року жив і працював у Києві. Після проходження лікування продовжив службу у Внутрішніх військах МВС СРСР, після розпаду Радянського Союзу - у Внутрішніх військах України. В 1995 р. в званні генерал-майора внутрішньої служби пішов на пенсію. З 1998 р. очолював Добровільне пожежне товариство Києва. Помер 2 грудня 2004 р. у Києві.

Топтунов Леонід Федорович

– орденом "За мужність" ІІІ ст. (Указ Президента України №1156/2008 від 12 грудня 2008 р.)

Топтунов Л.Ф. нар. 16 серпня 1960 р. у с. Миколаївка Буринського р-ну Сумської обл. Трудову діяльність на ЧАЕС розпочав 31 березня 1983 р. Працював інженером управління блоком та старшим інженером управління реактором реакторного цеху. В ніч 26 квітня 1986 р. працював на блочному щиті управління 4-го енергоблоку. В перші години аварії самовіддано та безстрашно виконував роботи з локалізації аварії. Помер 14 травня 1986 р. від променевої хвороби в 6-й Московській клінічній лікарні.

ШАПОВАЛОВ Анатолій Іванович

– орденом "За мужність" ІІІ ст. (Указ Президента України №1156/2008 від 12 грудня 2008 р.) орденом "Дружби народів" (СРСР)

Шаповалов А.І. нар. 6 квітня 1940 р. у м. Кіровограді. Трудову діяльність на ЧАЕС розпочав 5 квітня 1978 р. Працював електромонтером релейного захисту та автоматики, у лютому 1986 р. був переведений старшим черговим електромонтером електричного цеху. В ніч на 26 квітня 1986 р. виконував свої службові обов'язки у складі 5 зміни електричного цеху. Ціною власного життя разом з товаришами локалізували аварійну ситуацію на електроприладах станції, не дали пожежі перекинутися на інші блоки станції. Помер 19 травня 1986 р. від променевої хвороби в 6-й Московській клінічній лікарні.