- •1) З сучасної української літературної мови
- •1.1 Лексикологія, фонетика, морфеміка, морфологія
- •13. Поняття про склад. Основні закономірності складоподілу в українській мові. Норми української акцентуації.
- •14. Орфоепічні норми в системі українського вокалізму.
- •15. Морфемний склад слова.
- •16. Предмет і завдання словотвору.
- •17. Способи словотворення.
- •18. Іменник як частина мови. Лексико семантичні розряди іменників.
- •19. Граматичні категорії роду, числа, відмінка іменників.
- •20. Поділ імен на відміни і групи.
- •21. Прикметник як частина мови. Розряди прикметників за значенням. Степені порівняння. Особливості відмінювання.
- •22. Числівник у системі частин мови.Розряди за
- •Розряди числівників за значенням
- •Кількісні та порядкові числівники
- •Кількісні числівники
- •Порядкові числівники
- •23. Розряди числівників за будовою. Особливості відмінювання.
- •24. Займенник як окрема частина мови. Розряди займенників за значенням, співвіднесенню з іншими частинами мови. Особливості відмінювання.
- •25. Дієслово як частина мови. Граматичні категорії виду, часу дієслова.
- •Часи дієслів
- •Види дієслів
- •26. Граматичні категорії стану, особи. Перехідні й неперехідні дієслова.
- •27. Дієприкметник, морфологічні ознаки. Активні і пасивні дієприкметники. Форми на –но, то. Дієприслівник, його значення і синтаксична роль.
- •28. Прислівник як частина мови. Групи прислівників за значенням. Питання про категорію стану і модальні слова.
- •29. Семантика сполучників, їх функції. Сполучні слова.
- •30. Розряди часток за значенням. Вигуки як особливий розряд слів. Звуконаслідувальні слова.
- •1.2 Синтаксис
- •1. Предмет синтаксису. Одиниці синтаксису. Синтаксичні зв’язки в словосполученні і реченні: сурядний, підрядний (узгодження, керування й прилягання) та предикативний зв’язок; подвійний зв’язок.
- •2. Словосполучення. Види словосполучень. Сполучення слів, що не є словосполученнями.
- •3. Речення як багатоаспектна одиниця. Ознаки речення. Граматичні категорії речення. Поняття про предикативність. Суб’єктивна та об’єктивна модальність. Класифікація речень у сучасній українській мові.
- •4. Присудок як граматична категорія речення. Простий, складений і подвійний, дієслівний та іменний присудки.
- •5. Підмет, особливості його реалізації. Номінативний та інфінітивний, складений підмет.
- •6. Другорядні члени речення: означення (узгоджене й неузгоджене), прикладка; додаток (прямий та непрямий); обставина та її різновиди; детермінант. Поняття про синкретичні члени речення.
- •7. Односкладні речення: означено-особові; неозначено-особові; узагальнено-особові; безособові; інфінітивні; номінативні та вокативні.
- •8. Неповні речення: контекстуальні неповні речення; ситуативні неповні речення; обірвані; парцельовані; еліптичні.
- •10. Загальна характеристика складного речення.
- •11. Складносурядні речення, їх класифікація.
- •12. Складнопідрядне речення. Класифікація складнопідрядних речень. Сполучники і сполучні слова в складнопідрядних реченнях.
- •13. Складнопідрядні речення:
- •14. Питання про безсполучникове складне речення. Безсполучникові речення з однотипними і різнотипними частинами.
- •2)З сучасноъ росыйськоъ лытературноъ мови
- •2.1 Фонетика
- •Артикуляционная классификация согласных звуков: шумные и сонорные, по месту образования, по способу образования, артикуляционные различия твердых и мягких согласных.
- •2. Позиционная мена гласных звуков в безударном положении.
- •3. Типы слогов в русском языке. Теория слога и слогоделения в русском языке.
- •4.Ударение в русском языке: словесное, тактовое, логическое и эмфатическое. Интонация, ее фразообразующая роль. Основные интонационные конструкции (по е.А.Брызгуновой).
- •5. Фонология как раздел языкознания. И.А.Бодуэн де Куртене как основатель фонологии. Учение о фонеме. Спорные вопросы в системе фонем русского языка (Московская и Петербургская фонологические школы).
- •1) Конститутивная: все единицы более высокого, чем фонемы, уровня построены из фонем.
- •1.Фонема- подвижный элемент морфемы. Если звук чисто физическое явление, то фонема- языковая.
- •2.Отход от морфемного критерия-переход на психологический уровень. Это устойчивое представление о звуке без связи с морфемой.
- •6. Позиционные чередования согласных звуков русского языка. Позиции сильные и слабые.
- •1. Чередования по звонкости-глухости представлены тремя разновидностями: а) звонких с глухими в конце слова; б) звонких с глухими перед глухими; в) глухих со звонкими перед звонкими.
- •2. Чередования по твердости-мягкости подразделяются на два типа — чередования твердых с мягкими и чередования мягких с твердыми.
- •3. Чередования по месту и способу образования представлены лишь отдельными парами фонем: з — ж, с — ш, т — ц, т'— ц, д — ц, д'— ц, т — ч, т'— ч, д — ч, д' — ч.
- •2.2Лексикология
- •12. Лексика русского языка с точки зрения происхождения. Иноязычные заимствования. Лексика с точки зрения сферы употребления: общенародная, региональная и социально ограниченная.
- •2.3. Морфология
- •16. Морфология как раздел грамматики. Грамматическое значение слова. Грамматическая категория.
- •17. Имя существительное как часть речи. Лексико-грамматические группы имен существительных. Склоняемые и несклоняемые имена существительные.
- •18. Категория числа. Категория падежа. Типы склонения имен существительных.
- •20. Имя прилагательное как часть речи. Лексико-грамматические группы прилагательных. Грамматические разряды имен прилагательных.
- •21. Образование краткой формы. Образование степеней сравнения. Типы склонения имен прилагательных.
- •22. Имя числительное как часть речи. Грамматические признаки числительных. Грамматические разряды. Склонение имен числительных.
- •23. Местоимение как часть речи. Деление местоимений по значению, по грамматическим свойствам. Склонение местоимений.
- •Продуктивные классы глагола
- •2.4. Синтаксис
- •31.Синтаксические связи на уровне слова и предложения.
- •32.Синтаксические отношения между синтаксически связанными словами и между предикативными единицами сложного предложения.
- •33.Словосочетание как единица синтаксиса. Словосочетание и сочетание слов. Типы словосочетаний.
- •34.Понятие предложения. Типология простого предложения.
- •35.Главные и второстепенные челны предложения. Вопрос о детерминантах.
- •36.Понятие осложненного предложения. Виды осложненных предложений.
- •37.Понятие о сложном предложении. Сложное и простое предложение. Средства связи и выражение отношений между частями сложного предложения.
1.2 Синтаксис
1. Предмет синтаксису. Одиниці синтаксису. Синтаксичні зв’язки в словосполученні і реченні: сурядний, підрядний (узгодження, керування й прилягання) та предикативний зв’язок; подвійний зв’язок.
Термін синтаксис використовується в двох значеннях:
1) як розділ мовознавства (як система лінгвістичних понять про синтаксичну будову мови);
2) як власне-будова мови.
Основними синтаксичними одиницями виступають синтаксичне слово, словосполучення та речення.
Сурядний зв’язок
Своєрідним виступає сурядний синтаксичний зв’язок, яким поєднуються структурно автономні компоненти: Під час екскурсії до лісу учні збирали до гербарію осінні квіти, листя і кору дерев, голки сосни і ялинки.
На рівні складного речення сурядним зв’язком поєднуються окремі предикативні частини: На вулиці сонячно і тепло на душі.
Підрядний зв’язок
У словосполученні реалізується підрядний прислівний синтаксичний зв’язок. Йому притаманні такі синтаксичні форми: узгодження, кореляція, керування та прилягання.
1.Узгодженням є така синтаксична форма підрядного прислівного синтаксичного зв’язку, за якої залежне слово узгоджується в усіх можливих формах з головним: красиве місто (залежне слово красиве узгоджується з головним місто у формах роду (середній), числа (однина), відмінка (називний)).
2.Керуванням є така синтаксична форма підрядного прислівного синтаксичного зв’язку, за якої залеж- не слово набуває тієї граматичної форми, якої від нього вимагає головне слово: читати книгу, підійти до батька.
3.Прилягання– така синтаксична форма підрядного прислівного синтаксичного зв’язку, за якої залежне слово прилягає до головного слова за своїм змістом: швидко відповідати, слухати вечорами.
Предикативний зв’язок
У реченні основним синтаксичним зв’язком виступає предикативний: Хлопчик слухає музику.
В українському синтаксисі предикативний зв’язок реалізується в простому реченні (між підметом і присудком) і в складному реченні, коли одна із частин заповнює синтаксичну позицію підмета щодо іншої: Хто мужність має і відвагу, нехай підійде сюди (А.Яна) = Хто мужність має і відвагу (хто?) ¡ нехай підійде сюди.
2. Словосполучення. Види словосполучень. Сполучення слів, що не є словосполученнями.
Словосполучення — це синтаксична одиниця, утворена поєднанням двох і більше повнозначних слів, пов’язаних між собою за змістом і граматично. У словосполученні виділяють головне і залежне слова. Від головного слова до залежного ставиться питання, за допомогою якого встановлюється змістовий зв’язок (годувати (чим?) борщем). Граматичний зв’язок здійснюється за допомогою закінчення залежного слова або закінчення і прийменника.
Види словосполучень:
1) вільні — обидва слова у словосполученні виступають різними членами речення (у справжній дружбі (означення і додаток));
2) синтаксично нероздільні — головне і залежне слова виступають одним членом речення (Три учні відстали в поході (три учні — підмет));
3) фразеологічні — словосполучення виражене фразеологізмом і виступає одним членом речення (Я почувався, наче не в своїй тарілці (не в своїй тарілці — обставина)).
Не є словосполученнями:
-сполучення підмета з присудком: сонце сходить;
-сполучення іменника або займенника із прийменником: під ліжком, над нами, коло ставка;
однорідні члени речення, поєднані сполучниками: день і ніч; не високо, а низько;
-стійкі словосполучення (власні назви, фразеологізми): Тихий океан, байдики бити;
-складені форми слів: буду танцювати, нехай (хай) приходить, менш корисний.