- •1.Основи розробки управлінських рішень щодо реалюгування (оптимізації) вартості підприємства (організації.)
- •Недостатки существующих методик оценки бизнеса
- •Задачи и требования к оценке бизнеса
- •Виды стоимости
- •1. Рыночная стоимость чистых активов.
- •2. Капитализация чистой прибыли.
- •3. Стоимость бизнеса, как непрерывно функционирующего предприятия, приносящего доход (dcf).
- •4. Ключевые факторы стоимости: eva и инвестиции в развитие.
- •Управление стоимостью
- •Программы организационных изменений
- •2, Дати визначення методів оцінки трудового потенціалу підприємства.
- •3. Ефективність управління потенціалом підприємства
- •Концепції визначення ефективності управління
- •4. В чому полягає концепція формування конкурентоспроможного потенціалу підприємства?
- •6. Організаційно-економічний механізм антикризового управління потенціалом підприємства
- •7. Нет - Визначити інструментарій антикризового управління потенціалом підприємства
- •8. Дослідження синергізму елементів конкурентоспроможного потенціалу промислового підприємства
- •1. Формирование методологии диагностики элементов кппп
- •9. НЕт - Теоретичні основи проектування систем управління потенціалом
- •10. Формування стратегії управління потенціалом підприємства
- •11. Охарактеризуйте особливості, основні вимоги та важелі управління формуванням потенціалу
- •12. Розкрийте сутність стратегічного, тактичного та оперативного управління потенціалом підприємства.
- •13. Визначить основи інформаційного забезпечення системи управління потенціалом
- •14. Охарактеризуйте управління трудовим потенціалом підприємства
- •15. Оперативне управління потенціалом підприємства на графоаналітичній основі
- •16. Проведіть оптимізацію структури потенціалу
- •17. Визначити основи інноваційного розвитку потенціалу підприємств
- •18. Формування механізму управління конкурентоспроможним потенціалом
- •19. Методи оцінювання рівня використання потенціалу підприємств (організацій)
- •20 Управління результативністю підприємства і стратегія її підвищення
- •21 Вартість потенціалу підприємства: аспекти оцінки та управління
- •22. Автоматизація управління потенціалом підприємства
- •23. Управління матеріальними потоками виробничої системи підприємства
- •24. Логістичні системи управління матеріальними потоками.
- •25. Система управління формуванням та використанням трудового потенціалу підприємства.
- •26. Управління конкурентоспроможністю потенціалу підприємства як системоутворюючий елемент загального менеджменту підприємства.
- •27. Нет Визначить різновиди управління потенціалом підприємства.
- •28. Нет Ситуаційне проектування розвитку конкурентоспроможного потенціалу.
- •29. Нет Розкрийте особливості впровадження систем управління потенціалом на сучасних підприємствах
- •30. Сутнісно-змістовна характеристика, форми і моделі простого та розширеного відтворення потенціалу підприємства
4. В чому полягає концепція формування конкурентоспроможного потенціалу підприємства?
Можно выделить основные направления исследований в области конкурентоспособности:
первое – обеспечение конкурентоспособности предприятия и продукции на основе совершенствования научно-технических параметров;
второе – развитие дизайна, упаковки, подачи продукции в соответствующем виде, чтобы способствовать её привлекательности на рынке;
третье – минимизация издержек конкурирования за счёт более низкой цены продукции,
четвёртое – совершенствование оборудования, обеспечивающего необходимое качество и точность обработки, заданную производительность, технологические факторы, влияющие на конкурентоспособность продукции, то есть наличие на предприятии.
Политика перехода к рыночным отношениям в промышленности Украины не способна быстро обеспечить повышение значимости управления конкурентоспособностью предприятий подобно тому, как это происходит в развитых в промышленном отношении странах, и предложить принципиально новые, кардинально отличные методы управления предприятиями. В настоящее время в промышленности Украины наблюдается значительный разрыв между теорией и практикой управления конкурентоспособностью предприятий. Во времена централизованного управления вопросы ранжирования приоритетов развития предприятий решались методами, которые отрабатывались и совершенствовались десятилетиями и были, в определенном смысле, оптимальными. В настоящее время при совершенно иных целях и предпосылках развития промышленности Украины вопросы выбора приоритетов, условий и принципов управления конкурентоспособностью предприятиями должны решаться по-иному.
В создавшихся условиях важно разработать механизм выбора таких приемов и методов управления конкурентоспособностью, которые бы, с одной стороны, отвечали особенностям развития конкретного производства, а с другой – сложившейся в стране рыночной ситуации и тенденциям ее
развития. Адаптация предприятий к условиям конкуренции должна проводиться в ходе работ по всестороннему анализу деятельности конкурентов, собственного потенциала предприятия и оценки эффективности его использования, определения положения предприятия относительно конкурентов, а также по разработке стратегии конкурентного поведения на рынке и ее организации. Для определения уровня конкурентного преимущества необходимо оценить потенциал предприятия и его конкурентный статус среди фактически присутствующих в сегменте рынка конкурентов.
Конкурентоспособный потенциал промышленных предприятий (КППП) – это совокупность производственно-финансовых, интелектуальных и трудовых возможностей предприятия, которые обеспечивают ему устойчивые, конкурентные позиции на рынке.
Каждый из элементов конкурентоспособного потенциала имеет специфические цели использования и развития, подвержен влиянию различных факторов и составляет сильную или слабую сторону предприятия. Поэтому, принимая решения о развитии конкурентоспособного потенциала, менеджеры предприятия особое внимание должны уделить изучению по-тенциалообразующих элементов.
Система управления конкурентоспособным потенциалом промышленных предприятий должна быть достаточно разносторонней по ориентации, способной учесть интересы предприятия в различных аспектах его деятельности, демократичной по отношению к внутренним подразделениям предприятия на любом этапе развития – этапе становления, активного роста или изменения стратегии развития и деловой политики. В основу построения системы управления конкурентоспособным потенциалом предприятием должна быть положена научно обоснованная концепция, учиты вающая, с одной стороны, особенности деятельности предприятия, а, в другой – его положение на рынке и состояние внешней среды.
методология стратегического управления конкурентоспособным потенциалом промышленных предприятий представляет собой органическое единство мировоззренческих, общеметодологических принципов, общенаучных методов познания.
Управление конкурентоспособным потенциалом промышленных предприятий должно осуществляеться на основе следующих принципов:
достаточности для обеспечения конкурентоспособности и стратегического развития предприятия;
адаптивности к изменениям внешней и внутренней среды;
стабильности, определяемой жизненным циклом предприятия и заданным периодом времени;
саморегулирования и саморазвития в соответствии с динамикой внутренней среды;
гибкости для обеспечения конкурентоспособности и развития предприятия.
Основные характеристики конкурентоспособного потенциала промышленных предприятий:
структура, т. е. элементы, образующие конкурентоспособный потенциал, их взаимосвязь и взаимозависимость;
возможности конкурентоспособного потенциала предприятия как реализованные, так и нереализованные;
ресурсы, необходимые для реализации возможностей конкурентоспособного потенциала;
знания, навыки и умения менеджеров, позволяющие использовать ресурсы конкурентоспособного потенциала предприятия.
Наиболее целесообразным и эффективным для решения проблемы стратегического управления конкурентоспособным потенциалом промышленных предприятий является применение современных концепций менеджмента, которые используют взаимодействие процессного, системного и ситуационного подходов.
Учитывая эти современные подходы к менеджменту можно выделить основные принципы формирования и функционирования конкурентоспособного потенциала:
системный подход, заключающийся в том, что каждое экономическое явление рассматривается и оценивается во взаимодействии с другими явлениями, при этом все остальные элементы объекта и происходящие в нем процессы взаимосвязываются с учетом как внутренних, так и внешних факторов;
комплексное решение проблемы, которое предполагает, прежде всего, достижение пропорциональности и сбалансированности производственных ресурсов как по объемам, так и по времени их использования на основе глубокого анализа организационных, экономических, технических и социальных условий и факторов производства;
рассмотрение организации как целенаправленной системы, имеющей несколько целей; постановка нескольких целей на верхнем уровне объясняется стремлением организации к постоянному развитию в области разработки новых идей, производства, финансов, сбыта;
моделирование целостной системы управления конкурентоспособным потенциалом с учетом того, что изменение одного потенциалообразующего элемента обязательно затронет и область функционирования других элементов, связанных с ним непосредственно или через другие элементы.
концепция формирования конкурентоспособного потенциала промышленных предприятий включает: использование общих методологических подходов и принципов к процессу стратегического управления КППП; обоснование применения инструментария модернизации предприятий; представление КППП как взаимодействие различных элементов, каждый из которых характеризует возможности предприятия, имеет внутреннюю структуру и особенности; использование общих и специальных функций менеджмента, среди которых выделяется функция диагностики КППП; оценку элементов, образующих конкурентоспособный потенциал промышленного предприятия и интегральную оценку КППП; анализ синергеники элементов.
Реализация конценции достигается на основе создания механизма управления конкурентоспособным потенциалом промышленных предприятий, дейстие которого направлено на стратегическое проектирование и реализацию стратегий конкуренции. Концепция создания и развития КППП адаптируется к состоянию внешней среды предприятия.
5. Визначити ознаки і особливості системи антикризового управління потенціалом підприємства
Антикризове управліннямає предмет впливу — проблеми і передбачувані та реальні фактори кризи, тобто всі прояви непомірного сукупного загострення протиріч, що викликають небезпеку крайнього прояву цього загострення, настання кризи.
Предмет АУ і є його основною ознакою, яка відрізняє його від звичайного управління.
Антикризове управління на підприємстві можливе та необхідне зряду причин: кризові явища можна передбачати, прискорювати та пом'якшувати; до кризових явищ можна та необхідно готуватися; управління в умовах кризи потребує особливих підходів, спеціальних знань, досвіду та мистецтва; кризові процеси можуть бути до певної міри керованими; управління кризовими процесами здатне прискорювати їх та мінімізувати наслідки.
Суть антикризовогоуправління виражається в наступних положеннях: кризи можна передбачати, очікувати і викликати; кризи у визначеній мірі можна прискорювати, випереджати, відсувати; до криз можна і необхідно готуватися; кризи можна пом'якшувати; управління в умовах кризи вимагає особливих підходів, спеціальних знань, досвіду і мистецтва; кризові процеси можуть бути до визначеної межі керованими; управління процесами виходу з кризи здатне прискорювати ці процеси і мінімізувати їхні наслідки.
Кризи різні й управління ними може бути різним. Це різноманіття, крім іншого, виявляється в системі і процесах управління (алгоритмах розробки управлінських рішень) і особливо в механізмі управління.
Система антикризового управління повинна мати особливі властивості. Головними з них є:
гнучкість і адаптивність, що найчастіше властиві матричним системам управління; схильність до посилення неформального управління, мотивація ентузіазму, терпіння, впевненості;
"диверсифікованість" управління, пошук найбільш прийнятних типологічних ознак ефективного управління в складних ситуаціях;
зниження централізму для забезпечення своєчасного ситуаційного реагування на виникаючі проблеми:
посилення інтеграційних процесів, що дозволяють концентрувати зусилля і більш ефективно використовувати потенціал компетенції.
Антикризове управління має особливості в процесах і технологіях. Головними з них є:
мобільність і динамічність у використанні ресурсів, проведенні змін, реалізації інноваційних програм;
здійснення програмно-цільових підходів у технологіях розробки і реалізації управлінських рішень;
підвищена чутливість до фактору часу в процесах управління, здійснення своєчасних дій з динаміки ситуацій;
посилення уваги до попередніх і наступних оцінок управлінських рішень і вибору альтернатив поведінки і діяльності;
використання антикризового критерію якості рішень при їхній розробці і реалізації.
Антикризове управління істотно відрізняється від традиційного управління підприємствами, має свою специфіку, що пов'язана з суттєвими змінами в умовах діяльності підприємства, а також з непередбачуваністю ситуації та новими управлінськими проблемами.
Головним завданнямантикризового управління є мінімізація ризиків управлінських рішень, що дозволило б досягти поставленої мети і результату за мінімумом додаткових засобів і за мінімальних негативних наслідків, а також знизити імовірність виникнення кризових ситуацій, підвищити стратегічний потенціал і активізувати потенціал протидії кризовим явищам, підсилити адаптаційні можливості підприємств і зміцнити їх конкурентні позиції.