- •1. Поняття соціальної технології. Місце комунікаційних технологій у системі соціальних технологій.
- •2. Класифікація та коротка характеристика комунікаційних технологій.
- •3. Поняття маніпуляція. Місце маніпулятивних елементів у системі комунікаційних технологій.
- •4. Поняття комунікативного простору. Елементи комунікативного простору.
- •5. Візуальна комунікація у системі комунікаційних технологій.
- •6. Поняття образ у комунікативному просторі.
- •7. Роль та значення невербальних параметрів особистості у системі публічної комунікації.
- •8. Кінесика у системі візуальної комунікації. Жести у системі невербальних засобів комунікації.
- •9. Вербальна комунікація. Поняття ефективної мовної комунікації
- •10. Неуспішна мовна комунікація. Типологія комунікативних невдач
- •11. Перформансна комунікація як специфічний різновид комунікаційного процесу
- •12. Гра, свято, ритуал у комунікативному та культурному оформленні соціуму
- •13. Сучасні форми перформансної комунікації. Флеш-моб та його комунікаційна семантика
- •14. Фольклорно-обрядові форми перформансної комунікації українського суспільства
- •15. Міфологічна комунікація та її фунція в системі комунікаційних процесів
- •16. Поняття «міф», «архетип» у сучасній комунікативістиці
- •17. Основні функції міфу у соціально-політичних процесах.
- •18. Маніпулятивне використання міфу та архетипу в політичній комунікації.
- •19. Сценарій масової інформаційної стратегічного характеру.
- •20. Технологія "оксамитових", "кольорових" революцій.
- •21. Карнавальна культура як елемент технологій "оксамитових", "кольорових" революцій
- •22. Комунікаційно-технологічні складові політичної комунікації.
- •23. Комунікативна діяльність та її складові. Типи комунікації. Функції комунікативних одиниць.
- •24. Поняття комунікативного акту й комунікативного ефекту в масовій комунікації. Ефективність комунікації і її складові. Неефективна комунікація. Причини зниження ефективності комунікації.
- •25. Комунікативний ефект як результат сприйняття журналістського матеріалу. Логічні комунікаційні ефекти. Комунікативний ефект з погляду процесуальних характеристик.
- •26. Комунікативні ефекти як реакція на повідомлення. Передбачувані й непередбачувані комунікативні ефекти.
- •28. Пропаганда як соціально-психологічний феномен. Комунікативна схема пропаганди.
- •29. Політична пропаганда в історії розвитку суспільства.
- •30. Класифікація видів пропаганди.
- •31. Психологія пропаганди. Механізми впливу пропаганди на психіку людини.
- •32. Вплив соціально-психологічних стереотипів змісту пропаганди.
- •33. Спеціальні техніки пропаганди
- •34. Політична пропаганда як засіб становлення та функціонування політичних режимів
- •35. Політична пропаганда як засіб становлення та функціонування тоталітарного режиму
- •36. Особливості впливів політичної пропаганди у демократичних режимах
- •37. Соціально-психологічна сутність іміджу та його символіка
- •38. Різновиди соціального іміджу. Компоненти іміджу (габітарний, вербальний, кінетичний, предметний, професійно-особистісний).
- •39. Методики моделювання іміджу
- •40. Іміджеві психотехніки.
- •41. Інструментарій іміджелогії (концепція г.Почепцова): позиціонування, маніпуляція, міфологізація, емоціоналізація, вербалізація, деталізація, візуалізація.
- •42. Політичний імідж: технологія створення. Поняття харизми.
- •43. Сутність та особливості виборчих технологій.
- •44. Класифікації виборчих технологій.
- •45. Політичні комунікації і вибори. Комунікативна основа виборчої кампанії.
- •46. Стратегія і тактика виборів. Сучасні типи виборчих стратегій.
- •47. Арсенал комунікативних дій і заходів. Етапи виборчої кампанії. Календарний план проведення виборів.
- •48. Медіа і вибори: домінація символів і міфів. "Символічний припис" як необхідний атрибут віртуального сприйняття лідера.
- •49. "Позиціювання" партії, кандидата на обрання. Орієнтація на сегменти аудиторії виборців. Роль змі у проведенні виборчих перегонів.
- •51. Форми і засоби передвиборної агітації. Визначення політичної реклами (ст.66).
- •52. Загальний порядок використання змі (аудіовізуальних та друкованих (ст.68, 69, 70)).
- •53. Обмеження щодо ведення передвиборчої агітації (ст.71).
- •54. Історія формування технології спін доктор
- •56. Спіндоктор та його функції. П'ять типів роботи спіндоктора. Пре-спін. Пост-спін. Торнадо-спін. Контроль кризи. Зменшення витрат. Схема роботи спіндоктора.
- •58. Недоліки та переваги маніпулятивної та силової системи керування масовою свідомістю
- •59. Спіндоктор як модератор новин.
18. Маніпулятивне використання міфу та архетипу в політичній комунікації.
Доведено, що політичний міф є одним з методів маніпулювання масовою свідомістю, з'ясовано роль у цьому процесі засобів масової інформації, які відіграють визначальну роль у поширенні таких міфів.
Політичний міф є особливим міфом, який зберігає в колективній пам’яті народу його соціальний досвід, імперативи духовно-морального виміру політичних процесів; набуло подальшого розвитку вивчення характеристик та функцій політичного міфу. Політичний міф виступає засобом освоєння людиною явищ політичного життя, якому притаманні такі характеристики: вербальне оформлення, всезагальність, гетерогенність, парадигмальність щодо всіх форм поведінки та діяльності, іманентна прагматичність, консервативність, одночасна синкретичність та біполярність, просторово-часовий динамізм, персоніфікований та маніпулятивний характер, опора на архетип, підтримка вірою, ритуалами та символами. На основі цих характеристик політичний міф виконує такі основні функції: роз’яснювальну, апологетичну, інтегративну, нормоутворюючу, терапевтичну, маніпулятивну, які можуть мати як позитивний, так і негативний характер.
Міфотворення є процесом самостійного виникнення міфу в міфологічної свідомості, тобто об’єктивним формуванням міфу, що є дистанційованим від волі і безпосереднього впливу соціальних суб’єктів, а міфотворчість - цілеспрямованою раціональною дією свідомого створення міфу суб’єктом з певною метою.
Основні етапи штучного створення політичного міфу, а саме: визначення раціональної концепції міфу та фактів, що її доповнюють; підбір архетипу, на якому базується міф; підбір ритуалів, що супроводжуватимуть створений міф; вибір методик запровадження та поширення політичного міфу. В сфері політики міф може використовуватись і найчастіше використовується як засіб маніпулювання людською свідомістю, особливо масовою.
19. Сценарій масової інформаційної стратегічного характеру.
20. Технологія "оксамитових", "кольорових" революцій.
Оксами́това револю́ція— безкровне повалення комуністичного режиму.
Моделі «оксамитової революції» властива значно ширша активність населення у перетворенні відносин.
Посттоталітарні структури держав Центральної, Східної та Південної Європи, республік колишнього СРСР також руйнувались в ході трансформації різними шляхами: парламентським (Польща, Німеччина, Угорщина); масовими радикальними виступами та акціями, що отримали назву “оксамитових революцій” (Чехія, Словакія, Болгарія); збройного повстання (Румунія, Албанія); громадянської війни (Югославія, пізніше Сербія, Хорватія, Словенія). Україні випало на долю сполучення парламентських засобів трансформації з окремими елементами “оксамитової революції”; в Росії ж йде трансформація, що поєднує парламентські методи, сильну авторитарну виконавчу владу і палаючі вогнища локальних збройних конфліктів у деяких регіонах федерації.
«Оксамитові» революції почалив використовуватися в політичній комунікації у 80-х рр 20 століття.
Основна суть: несилові методи, осоновна аудиторія – молодь, вона легко підхвачує дух, и готова до змін.
Такі революції відбуваються у країнах з слабкою владою.