3. Ознайомлення з відповідями на відкриті запитання допоможе соціологу в поглибленій розробці проблеми, над якою він працює.

Соціально-демографічний блок

Блок запитань щодо соціально-демографічних характеристик респондента, як правило, завершує анкету соціологічного дослі­дження. Які саме характеристики слід включати до блоку запи­тань? Це питання, якого соціологи чомусь уникають на початку роботи над програмою, неминуче постає, як тільки роботу над анкетою практично завершено. Відчуття завершеності нерідко підводить, оскільки соціолог може недбало оформити цю частину анкети. Наслідками цього будуть труднощі, пов'язані з нестачею інформації, необхідністю перегрупування даних, обмеження мож­ливостей аналізу впливу соціально-демографічних чинників на досліджуване явище.

Вибір демографічних характеристик має визначатися насам­перед гіпотезами дослідження. Основна проблема під час підго­товки демографічного блоку полягає, мабуть, не тільки і не стільки у відборі самих характеристик, скільки в класифікації та групу­ванні респондентів. Технічно це означає, що, розробляючи блок демографічних запитань, особливу увагу слід приділяти закри­тому набору відповідей. Навіть для відкритого запитання анке­ти, наприклад "Ваш вік?", програма має передбачати групування даних за цією ознакою.

Орієнтиром для відбору демографічних характеристик є доку­менти державної статистики та відомчої звітності. Збирання інформації за ознаками, що містяться в статистичних документах, дасть соціологу змогу зіставити матеріал, одержаний у дослі­дженні, зі статистичними даними, оцінити репрезентативність вибірки, якість інформації, а також розширити можливості аналізу та інтерпретації.

Дуже складною проблемою є визначення соціально-профе­сійного становища респондентів. І насамперед тому, що важко знайти такий критерій класифікації, який, з одного боку, був би теоретично обґрунтований, а з іншого — дав би кожному рес­пондентові можливість знайти своє місце серед запропонованих варіантів. У практиці соціологічних опитувань існують емпірично обґрунтовані варіанти цього індикатора. Наприклад, в опиту­ваннях, що регулярно здійснюються Центром соціальних та мар­кетингових досліджень "Соціс", на запитання "Рід Ваших занять?" пропонується такий перелік відповідей для тих, хто працює:

1 — керівник (заступник) підприємства, установи;

2 — керівник підрозділу підприємства/установи (відділу, лабораторії, цеху тощо);

3 — кваліфікований спеціаліст (заняття, що потребує вищої освіти);

4 — спеціаліст (заняття, що потребує середньої спеціальної освіти);

5 — службовець, що належить до технічного, обслуговуючо­го персоналу (лаборант, обліковець, експерт);

6 — кваліфікований робітник;

7 — різнороб, підсобний робітник;

8 — робітник, зайнятий ручною працею в сільському госпо­дарстві;

9 — військовослужбовець;

10 — інший______.

Запитання про вік респондента краще ставити у відкритій

формі: "Ваш вік?______років". Така форма запитання надає більше можливостей для аналізу.

Запитання про національність також краще залишати відкри­тим: "Ваша національність?______________", з подальшим кодуванням. Це краще робити з двох причин. Всі національ­ності в анкеті врахувати неможливо та й недоцільно. Людині ж, національності якої немає в переліку, неприємно писати про себе у графі "інша" (деякі автори анкет пишуть навіть "інше").

Процес підготовки анкети

Майже кожний соціолог відчуває незадоволення, виявивши по­милки й огріхи в основному інструменті збирання інформації — анкеті, відтиражованій сотнями (а то й тисячами) примірників. Це й змістові помилки, зумовлені поспіхом та непродуманістю, і суто технічні, що з'явилися під час підготовки остаточного при­мірника анкети. Складаючи загальний графік організації соціоло­гічного дослідження, слід керуватися принципом "Не економи­ти час на підготовці анкети". Час можна зекономити на етапі збирання інформації за рахунок залучення більшої кількості інтерв'юерів або на етапі введення інформації, збільшивши кількість операторів. Оскільки анкета — основний інструмент одержання інформації, заради якої, власне, і виконується вели­чезна робота в цілому, то економити за рахунок розроблення анке­ти вкрай нераціонально.

Оптимальний термін підготовки інструментарію емпіричного дослідження — 3—4 тижні. (Під час проведення експрес-опитувань суспільної думки, головною метою яких є оперативне збиран­ня інформації про реакції населення на певні події, політичні рішення тощо, анкета, природно, готується за короткий термін. Але в таких випадках лише кваліфікований фахівець з великим практичним досвідом може залучатися до роботи над анкетою.)

Приблизний графік роботи над анкетою містить два основні етапи, які умовно можна назвати етапом "штурму" та етапом "облоги". Перший (етап "штурму") охоплює 9—10 днів. Тут ба­жано не втрачати часу даремно і не вийти з досить жорсткого графіка роботи.

1-й день. Керівник або відповідальний виконавець, якщо та­кий буде призначений, на підставі програми дослідження скла­дає перелік тематичних блоків анкети (наприклад, "соціальна напруженість", "політичні установки" тощо) і дає завдання співвиконавцям.

2-й і 3-й день. Кожний зі співвиконавців готує перший варіант запитань свого блоку, а також тих, що стосуються соціально-демо­графічних характеристик (згідно з їх гіпотетичним впливом на досліджуване явище). Відводити на підготовку першого варіанта анкети більше двох днів недоцільно. Кількість запитань при цьому не слід штучно обмежувати, керуючись орієнтовним за­гальним обсягом інструментарію, оскільки важливо знайти цікаві варіанти (вони спадають на думку не одразу, а внаслідок своєрід­ного "індивідуального мозкового штурму", який допомагає дола­ти стереотипи та шаблони на початку роботи зі складання анке­ти). Скорочення запитань з метою оптимізації загального обсягу анкети краще здійснювати на наступних стадіях розробки інстру­ментарію.

4-й день. Технічна підготовка першого варіанта блоків запи­тань. Бажано надрукувати всі блоки запитань протягом дня незалежно від загального обсягу роботи. Кількість примірників має відповідати кількості виконавців, кожному з яких керівник передає повний набір блоків запитань. Якщо виконавець один, то він має передати перший примірник колегам, які виконуватимуть роль експертів.

5-й день. Співвиконавці доопрацьовують свій блок та кон­структивно рецензують усі інші частини анкети — не тільки роблять зауваження, а й вносять свої пропозиції. Керівник об­мірковує структуру анкети — розміщення блоків анкети.

6-й день. Колектив виконавців збирається для обговорення першого варіанта анкети. Під час обговорення співвиконавці обмінюються редакційними зауваженнями, вирішують, який ва­ріант запитання кращий з позиції вимірювання показника до­сліджуваного явища, які запитання слід відсіяти, яких індика­торів не вистачає. Особлива увага приділяється переліку відпо­відей, що оцінюється з урахуванням передбачуваних методів ста­тистичного аналізу одержаної інформації. Співвиконавець під час обговорення його блоку запитань повинен записати всі вислов­лені зауваження і рекомендації.

7-й і 8-й день. Доопрацювання блоків запитань з урахуванням зауважень. Керівник уточнює блок соціально-демографічних запи­тань. Наприкінці восьмого дня співвиконавці передають опрацьо­вані блоки запитань керівникові.

9-й день. Передрукування анкети в цілому. Передруковану та вичитану анкету слід розмножити у кількості 30—40 примірників.

Найбільша помилка під час складання анкети — віддати для тиражування підготовлений за 9 днів варіант.

Після підготовки першого варіанта, власне, розробляється інструментарій, придатний для отримання якісної інформації. В методичній літературі цей етап називають апробацією анкети, або пілотажним дослідженням. Ідеться про мікромодель велико­масштабного дослідження, коли опитується кілька десятків рес­пондентів і на підставі аналізу їхніх відповідей до анкети або варіанти (вони спадають на думку не одразу, а внаслідок своєрід­ного "індивідуального мозкового штурму", який допомагає дола­ти стереотипи та шаблони на початку роботи зі складання анке­ти). Скорочення запитань з метою оптимізації загального обсягу анкети краще здійснювати на наступних стадіях розробки інстру­ментарію.

4-й день. Технічна підготовка першого варіанта блоків запи­тань. Бажано надрукувати всі блоки запитань протягом дня незалежно від загального обсягу роботи. Кількість примірників має відповідати кількості виконавців, кожному з яких керівник передає повний набір блоків запитань. Якщо виконавець один, то він має передати перший примірник колегам, які виконуватимуть роль експертів.

5-й день. Співвиконавці доопрацьовують свій блок та кон­структивно рецензують усі інші частини анкети — не тільки роблять зауваження, а й вносять свої пропозиції. Керівник об­мірковує структуру анкети — розміщення блоків анкети.

6-й день. Колектив виконавців збирається для обговорення першого варіанта анкети. Під час обговорення співвиконавці обмінюються редакційними зауваженнями, вирішують, який ва­ріант запитання кращий з позиції вимірювання показника до­сліджуваного явища, які запитання слід відсіяти, яких індика­торів не вистачає. Особлива увага приділяється переліку відпо­відей, що оцінюється з урахуванням передбачуваних методів ста­тистичного аналізу одержаної інформації. Співвиконавець під час обговорення його блоку запитань повинен записати всі вислов­лені зауваження і рекомендації.

7-й і 8-й день. Доопрацювання блоків запитань з урахуванням зауважень. Керівник уточнює блок соціально-демографічних запи­тань. Наприкінці восьмого дня співвиконавці передають опрацьо­вані блоки запитань керівникові.

9-й день. Передрукування анкети в цілому. Передруковану та вичитану анкету слід розмножити у кількості 30—40 примірників.

Найбільша помилка під час складання анкети — віддати для тиражування підготовлений за 9 днів варіант.

Після підготовки першого варіанта, власне, розробляється інструментарій, придатний для отримання якісної інформації. В методичній літературі цей етап називають апробацією анкети, або пілотажним дослідженням. Ідеться про мікромодель велико­масштабного дослідження, коли опитується кілька десятків рес­пондентів і на підставі аналізу їхніх відповідей до анкети або інструкції до опитування вносяться корективи. Оскільки така робота потребує додаткових сил, часу, засобів і ресурсів, соціологи дуже часто взагалі відмовляються від проведення цього етапу (скромно замовчуючи це у більшості випадків).

Проте між завищеними академічними вимогами, що не врахо­вують життєвих реалій, та досить поширеною і нічим не обґрун­тованою практикою, яка не витримує професійної критики, про­лягає компромісний шлях завершення роботи над інструмен­тарієм. Він полягає у додержанні таких правил.

1. Анкета має "відлежатися". Перший варіант анкети, навіть якщо він не викликає жодних сумнівів, не слід одразу ж тиражу­вати. Потрібний час, щоб виявили себе латентні (не завжди усві­домлювані) творчі можливості учасників дослідження, які були збуджені першим етапом роботи. Психологічний механізм твор­чої роботи є таким, що соціолог, навіть виконавши частину робо­ти, свідомо чи несвідомо повертається до неї. По-перше, на думку спадають нові додаткові варіанти запитань або можливих показ­ників, невраховані чинники тощо. По-друге, перечитуючи ще й ще раз анкету, соціолог може сам знайти помилки, які не помі­тив під час підготовки першого варіанта, коли уваги потребують і змістова частина, і можливості верифікації, і особливості фор­мулювань, і порядок запитань тощо.

2. Соціолог повинен відчути й усвідомити живу реакцію потенційних респондентів на розроблений інструментарій. Іншими словами, він повинен сам опитати кілька осіб за підго­товленою анкетою, щоб побачити, як "працюють запитання". Рес­пондентами можуть бути родичі або знайомі, яких навіть краще опитувати на цьому етапі роботи, оскільки вони меншою мірою реагують на самого "інтерв'юера", не соромляться перепитати, коли не розуміють зміст запитання, висловлюють критичні зау­важення тощо. У подальшій праці над анкетою соціолог обов'яз­ково зверне увагу на деякі типові реакції, які слід врахувати або в самій анкеті, або в процесі навчання інтерв'юерів.

Такі пробні інтерв'ю дають змогу вилучити з анкети запитан­ня, що "не працюють", і доповнити напівзакриті запитання, якщо варіант "інша відповідь" вибрали більше 5 % опитаних усіма співвиконавцями. "Непрацюючими" вважаються запитання, які не дають змоги диференціювати респондентів, наприклад, якщо на будь-яке запитання більше 80 % опитаних дають одну й ту саму відповідь, а також запитання, на які більшість респондентів відповісти не можуть.

Крім того, апробуються формулювання, які під час обговорен­ня анкети деякі співвиконавці назвали сумнівними щодо мож­ливості сприйняття їх "простими людьми". Нерідко попередньо проведені опитування свідчать: те, що соціолог вважає занадто важким для розуміння, насправді не викликає труднощів та нега­тивних реакцій з боку опитуваних людей і, навпаки, того, що здається очевидним соціологу, респондент не розуміє.

3. Анкета має пройти неформальну експертизу. Нефор­мальна експертиза інструментарію колегами-соціологами часто буває кориснішою за офіційні обговорення. Під час формального обговорення експерт може, по-перше, з тих чи інших міркувань не висловлювати критичних зауважень; по-друге, не виносити на загальне обговорення питання, які викликають у нього сумні­ви; по-третє, висловивши свою думку публічно та цілком офіційно, експерт деякою мірою відчуває обов'язок обстоювати її навіть тоді, коли під тиском аргументів автора анкети в глибині душі не зовсім певний у своїй правоті. Неформальне прохання до колег проглянути інструментарій та зробити зауваження дає можливість експертові повністю висловити всі зауваження та звернути увагу на помилки.

Саме на цей етап роботи над анкетою припадає більша частина часу: за 1—2 тижні слід позбавитися всіх помилок та огріхів, які неминуче з'являються на першому етапі. На заключному етапі — передруковуванні остаточного варіанта — особливу увагу слід приділити вичитуванню (коректурі) тих частин анкети, де були зроблені змістові виправлення.