2.1. Надання правової охорони власнику загальновідомого знаку.

Режим добре відомих товарних знаків складається в доданній їм переважній охороні без спеціальної реєстрації перед більш пізніми знаками даної країни, застосовними до ідентичних чи подібних продуктів; в закріпленні за компетентним органом рішення питання про добре відомий характер знака; в застосуванні такого режиму в обов'язковому порядку для країн - учасниць Паризької конвенціії.

Критерії визнання знаків загальновідомими розроблені Всесвітньою організацією інтелектуальної власності (ВОІВ). Вони знайшли своє відображення у Спільній рекомендації про положення охорони загальновідомих знаків (Рекомендації), прийнятої Асамблеєю Паризького союзу промислової власності та Генеральною асамблеєю ВОІВ.

Відповідно до частини 1 статті 2 Рекомендації висновок про те, чи є знак добре відомим в державі, дається з урахуванням певних факторів. Вони носять оцінний характер, і перелік їх не є вичерпним. Компетентні органи (у тому числі суди) повинні враховувати, що дані фактори можуть лише допомогти органу зробити такий висновок, але не визначають його заздалегідь. У кожному конкретному випадку висновок буде залежати від конкретних обставин. Іноді актуальною може бути сукупність факторів, а іноді всі передбачені фактори можуть виявитися неактуальними, і рішення обгрунтовується додатковими, не прописаними чинниками.

Для того щоб забезпечити успіх у справі, необхідно надати вичерпні свідчення по всім передбаченим критеріям. Розглянемо аргументи, які можна використовувати для доказу доброї відомості товарного знака. наступний перелік факторів, які слід брати до уваги при визначенні того, чи є знак добре відомим:

"(A) при визначенні того, чи є знак добре відомим, компетентний орган повинен брати до уваги будь-які обставини, що дозволяють укласти, що знак є загальновідомим.

"(B) Зокрема, компетентний орган повинен розглянути передану йому інформацію щодо факторів, з яких можна укласти чи є знак загальновідомим, включаючи, але не обмежуючись інформацією, що стосується наступного:

"1." Ступінь відомості чи визнання знака у відповідних колах громадськості;

"2. Тривалість, широта та географічний регіон використання знака;

"3. Тривалість, широта та географічний регіон будь-якого просування знака, включаючи рекламування чи популярність і подання на ярмарках і виставках товарів та / або послуг, до яких відноситься знак; 175

"4." Тривалість та географічний регіон будь-яких реєстрацій та / або заявок на реєстрацію знака в тому обсязі, щоб вони відображали використання або визнання знака;

"5." Відомості про успішне здійснення прав знака, зокрема, ступінь, в якій знак був визнаний загальновідомим судами або іншими компетентними органами; та

"6." Цінність, що асоціюється зі знаком.

Перелік не вичерпних факторів у параграфі (b) попереднього тексту був складений по відношенню до загальновідомим знакам взагалі і без особливої посилання на проблеми, що виникають при реєстрації імен доменів. Для того, щоб врахувати специфіку охорони знаменитих і загальновідомих знаків стосовно до імен доменів, пропонується включити ще один чинник на перелік, поданий у попередньому параграфі:

"7. свідчення того, що знак є предметом спроб із боку третіх сторін, що не мають на нього прав, зареєструвати або тісно до ступеня змішання назви як імена доменів. " [6].