- •Об’єкт та предмет дослідження мовознавства. Мовні універсалії.
- •Аспекти та розділи мовознавства
- •Загальне мовознавство. Об’єкт та предмет дослідження
- •Галузі мовознавства
- •Методи дослідження мови
- •Поняття про синхронію та діахронію
- •Зв’язок лінгвістики з іншими науками
- •Функції мови
- •Мова і мовлення.
- •10. Мова і мислення. Їхній взаємозв’язок. Типи мислення.
- •11. Мова як універсальна знакова система. Характеристика мовного знака.
- •12. Система та структура мови.
- •13. Мовні рівні, одиниці мови та їхні функції.
- •14. Типи відношень у структурі мови.
- •15. Фонетика як розділ мовознавства. Завдання, які вирішує ця дисципліна.
- •16. Три аспекти вивчення звука.
- •Фізіологічна (біологічна):
- •Лінгвістична (фонологічна):
- •17. Принципи класифікації голосних звуків.
- •18. Принципи класифікації приголосних звуків.
- •19. Різниця між звуком, фонемою і буквою.
- •20. Інтеґральні та диференційні ознаки фонем.
- •21. Позиції фонем: сильна і слабка.
- •22. Інваріант, варіант і варіація фонеми.
- •23. Позиційні зміни звуків.
- •24. Комбінаторні зміни звуків.
- •25. Склад. Теорії, які пояснюють природу складу.
- •26. Наголос і його типи.
- •27. Інтонація.
- •28. Граматика як розділ мовознавства.
- •29. План змісту і план вираження у граматиці.
- •30. Граматичні категорії.
- •31. Граматичні значення.
- •32. Граматична форма.
- •33. Граматичний спосіб.
- •34. Типи граматичних способів.
- •35. Лексико-граматичні категорії.
- •36. Відмінність між граматичним і лексичним значенням.
- •37. Поняття про морфему, типи морфем
- •38. Частини мови, критерії їх виділення.
- •39. Розуміння речення у лінгвістиці.
- •40. Типи речень і типи зв’язків у реченні та словосполученні.
- •41. Тема та рема.
- •42. Лексикологія як розділ мовознавства. Широке та вузьке розуміння терміна.
- •43. Предмет вивчення лексикології. Поняття про лексему.
- •44. Відмінність терміна „слово” від терміна „лексема”.
- •45. Лексичне значення слова.
- •46. Елементи семантичної структури слова
- •47. Типи лексичних значень.
- •48. Семантичні процеси.
- •49. Основні типи переносу значення слова.
- •50. Лексико-семантичні та лексико-тематичні групи, семантичне поле.
- •51. Внутрішня форма слова. Деетимологізація, народна етимологія, катахреза.
- •52. Лексикалізація. Фразеологізми. Різниця між термінами „лексикалізоване словосполучення” та фразеологізм
- •53. Класифікація фразеологізмів.
- •54. Типологічна класифікація мов.
- •55. Генеалогічна класифікація мов.
- •56. Соціолінгвістична класифікація мов.
Фізіологічна (біологічна):
Включає репродуктивний компонент (творення звуків апаратом мовлення: дихальний апарат, гортань, надгортанні порожнини; нервова система, лобова частина лівої півкулі) і перцептивний компонент (сприймання звуків слуховим апаратом).
Нижній поверх
легені
бронхи
трахея
діафрагма.
Вони виконують функцію накопичування і видихання необхідного для творення звуків повітря.
Середній поверх
Гортань:
щитовидний хрящ
персневидний хрящ
пірамідальні хрящі
голосові зв'язки.
На цьому поверсі твориться акустичний характер (співвідношення шуму і голосу) звуків.
Виділяють три основні положення пірамідальних хрящів і голосових зв'язок, відповідно до яких творяться відповідні звуки.
Видих. У цьому положенні голосові зв'язки розслаблені, пірамідальні хрящі розсунуті, повітря вільно проходить гортанну щілину.
Шепіт. У цьому положені голосова щілина звужена, міжхрящова залишається доволі широкою, видихуване повітря створює слабкий шум.
Голос. Пірамідальні хрящі зближені і міжхрящова щілина закрита. Міжв'язочна щілина дуже вузька, голосові зв'язки напружені і коливаються ритмічно під тиском повітряного струменя. У цьому положенні виникає тон.
Верхній поверх
фаринкс (порожнина глотки)
ротова порожнина
носова порожнина
У цих порожнинах, які є своєрідними резонаторами, творяться обертони і резонаторні тони та шуми, що породжує конкретні звуки.
Поняття про екскурсію,витримку,рекурсію
Робота органів мовлення, тобто сукупність їх порухів при вимові певного звука, називається артикуляцією (від лат. articulatio "вимовляння").В артикуляції розрізняють три фази — екскурсію, кульмінацію і рекурсію.
Екскурсія (від лат. excursio "вибігання, вилазка"), або приступ, — початковий рух органів мовлення, підготовка органів мовлення до вимови звука. Так, перш ніж вимовити звук [б], потрібно зімкнути губи, щоб потім видихуване повітря їх розімкнуло, а пе ред вимовою звука [з] необхідно утворити щілину, щоб видихуване повітря могло вільно проходити і тертися об стінки цієї щілини.
Кульмінація (від лат. culmen "вершина"), або витримка, положення органів мовлення в момент вимовляння звуків.
Рекурсія (від лат. Recursio "повернення"), або відступ, - повернення органів мовлення у вихідне положення.
За участю артикуляції органи мовлення поділяються на активні й пасивні.
Активні органи мовлення є рухомими. Вони виконують головну роботу при творенні звуків. До них належать:
язик
губи
нижня щелепа
м'яке піднебіння
язичок.
Проте не у всіх випадках активні органи мовлення беруть участь у артикуляції звуків. Зокрема язик — найактивніший орган мовлення — при вимові [б] чи [п] практично залишається нерухомим.
Пасивні органи мовлення є нерухомими, і вони виконують допоміжну функцію при творенні звуків. До них належать:
зуби
альвеоли
тверде піднебіння
задня стінка зіва
верхня щелепа
носова порожнина
У цьому аспекті звуки характеризуються роботою органів мовлення, спрямованої на утворення будь-якого звука мови (артикуляцією). В артикуляції розрізняють три фази: приступ, екскурсія (підготовка); витримка (промовляння); відступ, рекурсія (повернення на вихідну). Артикуляційна база – сукупність артикул. навичок, потрібних для вірної вимови звуків тієї чи іншої мови,. Перенесення артикул. бази однієї мови на звуки іншої називають акцентом.