- •Міністерство освіти і науки, молоді та спорту чернігівський державний технологічний університет вікова психологія
- •Змістовий модуль 1. Загальні питання вікової психології
- •Тема 1. Вікова психологія як наука
- •1. Об’єкт, предмет і завдання вікової психології
- •2. Зв'язок вікової психології з іншими науками
- •3. Вікова психологія: зв’язок теорії і практики
- •4. Специфіка організації досліджень у віковій психології
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 2. Вік і розвиток як центральні поняття вікової психології
- •1. Поняття віку у віковій психології
- •2. Поняття розвитку
- •3. Проблема рушійних сил психічного розвитку людини
- •Тема 3. Психоаналітичний напрямок у трактуванні розвитку
- •1. Формування дитячого психоаналізу
- •2. Розвиток концепції 3. Фрейда в роботах Анни Фрейд
- •3. Епігенетична теорія життєвого шляху особистості е. Еріксона
- •Тема 4. Когнітивний напрямок у психології розвитку
- •1. Загальні положення теорії розвитку мислення і інтелекту дитини в теорії ж. Піаже
- •2. Умови розвитку інтелекту за ж.Піаже
- •3. Періодизація розвитку інтелекту за ж.Піаже
- •4. Теорія морального розвитку л. Кольберга
- •Тема 5. Культурно-історичний напрямок у трактуванні вікового розвитку
- •1. Культурно історична концепція л.С. Виготського
- •2. Поняття віку в концепції о.М.Леонтьєва
- •3. Концепція д. Б. Ельконіна
- •4. Теорія розвитку особистості л. І. Божович
- •5. Модель розвитку спілкування м. І. Лисіної
- •6. Екологічні теорії психічного розвитку
- •Змістовий модуль 2. Психічний розвиток у дитячому і юнацькому віці
- •Тема 6. Перинатальний і пренатальний періоди розвитку і народження
- •1. Поняття про пренатальний і перинатальний розвиток. Порушення розвитку
- •2. Психічний розвиток у пренатальний період
- •3. Розвиток нервової системи в пренатальний період
- •4. Психологічний аспект народження
- •Тема 7. Новонародженість
- •1. Особливості новонародженості як критичного періоду
- •2. Психофізичні особливості новонародженості. Рефлекси і їх значення.
- •3. Характеристика психічного життя новонародженого. Соціальна ситуація розвитку
- •4. Центральне новоутворення віку. Інші новоутворення новонародженості. Границі віку
- •Тема 8. Психологічний розвиток у Немовлячий період
- •1. Соціальна ситуація розвитку. Границі віку
- •2. Розвиток комплексу пожвавлення і його значення
- •3. Розвиток моторики і сенсорики дитини в немовлячому віці
- •4. Розвиток говоріння й розуміння мови
- •5. Основні новоутворення віку. Розвиток форм спілкування дитини. Шпиталізм.
- •6. Розвиток емоційної сфери
- •7. Індивідуальні варіанти розвитку
- •8. Криза першого року життя
- •Тема 9. Психічний розвиток у період раннього дитинства
- •1. Соціальна ситуація розвитку й основні новоутворення раннього дитинства
- •2. Предметна й знарядійна діяльність
- •3. Мовленнєвий розвиток.
- •4. Когнітивний розвиток
- •4. Початок ігрової діяльності
- •5. Розвиток самосвідомості
- •6. Розвиток спілкування
- •7. Криза 3 років
- •Тема 10. Психічний розвиток дитини у Дошкільний період
- •1. Зміна соціальної ситуації розвитку протягом дошкільного дитинства
- •2. Гра й інші види діяльності дошкільника
- •3. Спілкування з дорослими й однолітками
- •4. Когнітивний розвиток
- •5. Розвиток особистості дошкільника. Новоутворення дошкільного віку
- •Тема 11. Психологічні особливості розвитку дитини в Молодшому шкільному віці
- •1. Загальні умови розвитку в молодшому шкільному віці
- •2. Становлення мотивації до навчання і формування навчальної діяльності як провідної
- •3. Когнітивний розвиток молодшого школяра
- •4. Розвиток особистості молодшого школяра. Формування мотиваційно-потребнісної сфери
- •5. Початкові форми рефлексії. Формування самооцінки
- •6. Особливості морального розвитку і розвитку емоційно-вольової сфери
- •5. Соціальне життя в молодшому шкільному віці: спілкування з вчителем і однолітками
- •Тема 12. Психологічні особливості розвитку у Підлітковому віці
- •1. Загальна характеристика підліткового віку. Діалектика «дитячого» й «дорослого» в підлітковому віці. Зони розвитку й завдання підліткового періоду
- •2. Криза підліткового віку
- •3. Соціальна ситуація розвитку у підлітковому віці
- •4. Характеристика провідних діяльностей підлітка
- •5. Розвиток пізнавальної сфери. Формування елементів теоретичного мислення й системи інтелектуальних (професійно орієнтованих) інтересів
- •6. Зміни в особистісному розвитку
- •7. Фізичний образ я. Психосексуальний розвиток
- •8. Становлення «я»-ідентичності і основні форми та прояви порушень поведінки у підлітків
- •9. Основні новоутворення у підлітковому віці
- •Тема 15. Юнацький вік
- •1. Юність у контексті життєвого шляху особистості, завдання віку
- •2. Криза юнацького віку
- •3. Соціальна ситуація розвитку і провідна діяльність у юнацькому віці
- •4. Розвиток когнітивної сфери
- •5. Психосоціальний розвиток у юнацькому віці
- •Розвиток я-концепції і самосвідомості
- •Новоутворення раннього юнацького віку
- •Труднощі юнацького віку
- •Тема 16. Молодість
- •Тема 17. Дорослість (зрілість)
- •Тема 17. Старіння й старість
- •18 Рекомендована література
3. Концепція д. Б. Ельконіна
Через усі роботи Д. Б. Ельконіна проходить центральна проблема: яка природа людського дитинства і глибинні закони дитячого розвитку?
Д. Б. Ельконін будував свою теорію психічного розвитку дитини на фундаменті психологічної теорії діяльності, вважаючи, що в різні історичні епохи дитинство має різний конкретний зміст і різні конкретні закономірності. Немає незмінного дитинства, дитинства «узагалі».
Вибудовуючи теорію історичного розвитку дитинства, він обґрунтував ідею, що дитинство виникло в той період розвитку тваринного світу, коли в деяких його видів стали зникати окремі форми інстинктивної поведінки. Необхідні форми поведінки стали набуватися за життя, для чого і виникло дитинство. Своєрідність дитинства людини полягає в тому, що людина з'являється на світ безпомічною істотою. Але в цій безпорадності укладена величезна потенційна сила, оскільки, не будучи пов'язаною з інстинктивними формами поведінки, дитина може привласнити саме ті способи родової людської діяльності, які актуальні на даному історичному етапі розвитку суспільства.
Погляди Д. Б. Ельконіна на загальну природу і джерела психічного розвитку дитини можна звести до наступного. По-перше, усі види дитячої діяльності суспільні за походженням, змістом і формою, тому дитина з моменту народження і з перших стадій свого розвитку є суспільною істотою. По-друге, присвоєння дитиною досягнень людської культури завжди носить діяльнісний характер — дитина не пасивна в цьому процесі, не пристосовується до умов свого життя, а виступає як активний суб'єкт.
Говорячи про розвиток дитини, він сформулював наступну наукову позицію: 1) умови розвитку — ріст і дозрівання організму; 2) джерела розвитку — середовище, ідеальні форми, тобто те, до чого розвиток повинний прийти наприкінці (все, що повинно з'явитися в дитині, вже існує в суспільстві, у тому числі потреби, мотиви і навіть емоція); 3) форма розвитку — засвоєння; 4) рушійні сили розвитку — протиріччя між засвоєнням предметною і суспільною сторонами дії.
Д. Б. Ельконін розділив усі види діяльності дитини на 2 групи. Перша — група комунікативні діяльності, друга — група предметних видів діяльності. Далі Д. Б. Ельконін уводить поділ психіки на 2 сфери — мотиваційно-потребнісну сферу і сферу операціонально-технічних можливостей. Тим самим реалізується теза про протиріччя між потребами дитини і можливостями як рушійної силі розвитку.
У процесі розвитку дитини на кожному етапі спочатку повинне відбуватися освоєння мотиваційної сторони діяльності (інакше предметні дії не мають змісту), а потім — операційно-технічної. У розвитку можна спостерігати чергування цих видів діяльності.
На думку Д. Б. Ельконіна, людська дія двояка: вона містить власне людський зміст і операційну сторону. Адже у людському світі панує світ суспільних предметів, які задовольняють суспільно виробленим способам суспільно сформовані потреби людини. Людина — носій цих суспільних способів уживання предметів. У людській дії завжди потрібно бачити два боки: вона орієнтована на суспільство і на спосіб виконання. Ця мікроструктура людської дії, відповідно до гіпотези Д. Б. Ельконіна, відбивається й у макроструктурі періодів психічного розвитку.
Д. Б. Ельконін пропонує по-іншому подивитися на взаємини дитини і суспільства. Набагато вірніше, вважає він, говорити про систему «дитина в суспільстві», а не «дитина і суспільство», щоб не протиставляти її соціуму. Якщо розглядати формування особистості дитини в системі «дитина в суспільстві», то радикально міняється характер взаємозв'язку та й сам зміст систем «дитина-предмет» і «окрема дитина-окремий дорослий». Д. Б. Ельконін показує, що система «предмет-дитина» по суті є система «суспільна дитина-суспільний предмет», тому що на перший план для дитини виступають у предметі суспільно вироблені дії з ним, а не фізичні і просторові його властивості; останні служать лише орієнтирами для дій з ним. При засвоєнні суспільно вироблених способів дій із предметами і відбувається формування дитини як члена суспільства.
Система «дитина-дорослий» перетворюється, згідно Д. Б. Ельконіну, у систему «суспільна дитина-суспільний дорослий». Це відбувається тому, що для дитини дорослий — носій певних видів суспільної по своїй природі діяльності. Дорослий здійснює в діяльності певні задачі, вступає при цьому в різноманітні відносини з іншими людьми і сам підкоряється певним нормам. Ці задачі, мотиви і норми відносин, що існують у діяльності дорослих, діти засвоюють через відтворення чи моделювання їх у власній діяльності (наприклад, у рольовій грі в дошкільників), звичайно, за допомогою дорослих. У процесі засвоєння цих норм дитина зіштовхується з необхідністю оволодіння усе більш складними, новими предметними діями.
Д. Б. Ельконін показує, що діяльність дитини в системах «дитина-суспільний предмет» і «дитина-суспільний дорослий» являє єдиний процес, у якому і формується особистість дитини. Інша справа, пише він, що «цей єдиний по своїй природі процес життя дитини в суспільстві в ході історичного розвитку роздвоюється, розщеплюється на дві сторони».
Ним був відкритий закон чергування, періодичності різних типів діяльності: за діяльністю одного типу, орієнтації в системі відносин слідує діяльність вживання предметів. Щораз між цими двома типами орієнтації виникають протиріччя. Вони і стають причиною розвитку. Кожна епоха дитячого розвитку побудована за одним принципом. Вона відкривається орієнтацією в сфері людських відносин. Дія не може далі розвиватися, якщо вона не вставлена в нову систему відносин дитини із суспільством. Поки інтелект не піднявся до певного рівня, не може бути нових мотивів.
Закон чергування, періодичності в дитячому розвитку дозволяє по-новому представити періоди (епохи) у стадії онтогенезу психіки:
1) період (епоху) раннього дитинства Д. Б. Ельконін поділяє на дві стадії — дитинство (з освоєнням мотиваційно-потребнісної сфери), що відкривається кризою новонародженості, і ранній вік (з освоєнням операційно-технічної сфери) із кризою 1-го року життя;
2) період дитинства він поділяє на дошкільний (з освоєнням мотиваційно-потребнісної сфери) вік, що відкривається кризою 3 років, і молодший шкільний (з освоєнням операційно-технічної сфери) з його кризою 7-ми років;
3) період отроцтва поділяється на підлітковий вік (з освоєнням мотиваційно-потребнісної сфери) із кризою 11-12 років і ранню юність (з освоєнням операційно-технічної сфери) із кризою 15 років.
Розвиваючи ідеї Л. С. Виготського, Д. Б. Ельконін запропонував розглядати кожен психологічний вік на основі наступних критеріїв:
1) соціальна ситуація розвитку;
2) провідний тип діяльності дитини в цей період. При цьому необхідно розглядати не тільки вид діяльності, але і структуру діяльності у відповідному віці й аналізувати, чому саме цей тип діяльності провідний;
3) основні новоутворення віку: важливо показати, як нові досягнення в розвитку переростають соціальну ситуацію і ведуть її до «вибуху» — кризи;
4) кризи. Можна сказати слід за Л. С. Виготським: «Якби кризи не були відкриті емпірично, їх потрібно було б вигадати теоретично». Розкрити психологічну сутність кризи значить зрозуміти внутрішню динаміку розвитку в цей період.
Гіпотеза Д. Б. Ельконіна, з огляду на закон періодичності в дитячому розвитку, по-новому пояснює зміст криз розвитку. Так, 3 роки і 11 років — кризи відносин, слідом за нею виникає орієнтація в людських стосунках; 1 рік, 7 років — кризи світогляду, що відкривають орієнтацію у світі речей.