2. Концепція граничної корисності та її взаємозв’язок із законом попиту.
Одним із факторів, який пояснює дію закону попиту є закон спадної граничної корисності.
Щоб зрозуміти загальну сутність закону спадної граничної корисності розглянемо його основні елементи.
Люди купують товари для задоволення будь-яких своїх потреб. Отже ці товари мають певну корисність для людей.
Корисність (U) – це здатність товару задовольняти ту або іншу потребу людини.
Характерні властивості поняття “корисність”:
1 – поняття “корисність” і “користь” не є синоніми. Товар може задовольняти потребу, що не приносить практичної корисності (картини, старовинні речі), погані, або навіть шкідливі потреби (звички) людей: тютюн, алкогольні напої, наркотики та ін.
2 – “корисність” – це суб’єктивне поняття. Корисність певного товару може бути різною для різних людей. Наприклад, колір одежі.
Розрізняють два види корисності:
1. Гранична корисність (МU) – це додаткова корисність, або задоволення, яке можна отримати від однієї додаткової одиниці товару, або додаткової порції (партії) конкретного блага.
Гранична корисність – це корисність останньої одиниці блага, яка поступає у розрядження споживача.
2. Сукупна (загальна) корисність (TU) – це корисність всієї доступної для споживача кількості певного товару.
Розглянемо більш докладно як між собою взаємозв’язані ці два види корисності на умовному прикладі.
Наприклад, в жарку погоду хочеться дуже сильно пити. Ви купуєте перший стакан газованої води і п’єте його одним ковтком. Корисність цього першого стакану води для Вас дуже велика. Ви його випили, але не задовольнили свою спрагу повністю. Купуєте другий стакан води, але п’єте його вже більш повільно, так як корисність цього стакану води для Вас вже менша, ніж першого стакану. Припустимо і другим стаканом води Ви не задовольнили свою спрагу, то тоді купуєте ще третій стакан води. Його корисність буде ще меншою. І так далі. Дані про граничну корисність (MU) кожного спожитого стакана води подані в таблиці 2.
Так як корисність поняття абстрактне і суб’єктивне, і не піддається точному виміру, то в інтересах наочності припускають, що степінь задоволення потреб можна вимірювати в умовних одиницях або балах корисності (U – ютіліті).
Таблиця 2.
Ілюстрація співвідношення граничної і сукупної корисності на умовному прикладі зі споживанням газованої води.
Кількість спожитого товару, Q |
MU (в умовних одиницях корисності) |
TU (в умовних одиницях корисності) |
0 |
0 |
0 |
1 |
4 |
4 |
2 |
3 |
7 |
3 |
2 |
9 |
4 |
1 |
10 |
5 |
0 |
10 |
6 |
-1 |
9 |
Сукупна корисність (TU) визначається шляхом складання граничної корисності всіх спожитих стаканів води.
TU = MU
Взаємозв’язок між граничною і сукупною корисністю можна показати графічно (рис. 2 і рис. 3).
З
наведеного прикладу видно, що кожна
наступна одиниця спожитого товару має
все меншу корисність порівняно з тим
як потреба людини в чомусь наближується
до насиченості, тобто коли вона найбільш
повно задовольняється. Така закономірність
отримала назву – закон спадної
граничної корисності.
Можна припустити, що спочатку гранична корисність наступних одиниць благ, які споживаються може і зростати, а не так як в нашому прикладі, коли вона з першої ж додаткової одиниці блага зменшується. З урахуванням цього закон спадної граничної корисності стверджує, що починаючи з певного моменту, додаткові одиниці спожитого кожного блага в міру насичення ним, будуть приносити споживачу все менше і менше додаткове задоволення (граничну корисність).
Із закону видно, що гранична корисність показує напрям і темп зміни сукупної корисності. MU = TU / Q
де TU – приріст сукупної корисності;
Q – приріст споживаного блага.
MU (+) => TU (1)
MU = 0 => TUmax (2)
MU (-) => TU (3)
В міру споживання все більшої кількості товару сукупна корисність зростає, але внаслідок того, що гранична корисність кожної наступної одиниці товару зменшується, то відбувається уповільнення зростання сукупної корисності (1), поки вона не досягне своєї точки максимуму (2). Після того як гранична корисність стане приймати від’ємне значення, сукупна корисність почне зменшуватися (3).
Сучасні економісти неокласичного напрямку вважають, що спадний характер кривої попиту безпосередньо пов’язаний з дією закону спадної граничної корисності. На їхню думку, ціна товару для споживача визначається не сукупною (загальною), а граничною корисністю. Чим більшою буде гранична корисність товару для споживача, тим більше його будуть купувати і згодні будуть більше заплатити. І навпаки.
Т
аким
чином, внаслідок дії закону спадної
граничної корисності, споживач буде
купувати додаткові одиниці товару
тільки за умови зниження їхньої ціни.
З іншого боку, спадаюча гранична
корисність примушує і виробника знижувати
ціни для того, щоб спонукати покупців
купувати більшу кількість його товару.
Звідси, крива попиту на товар – це, по
суті, крива його граничної корисності,
виражена в грошах (рис 4).
При графічному співставленні графіків (кривих) попиту і граничної корисності видно, що вони навіть зовні схожі.