- •Охарактеризувати предмет, завдання та основні методи психології вищої школи
- •2. Обґрунтувати навчально-професійну діяльність студента як провідну.
- •3. Пояснити суперечливості та кризи студентського віку
- •4. Розкрити адаптацію студента до навчання у вищій школі, та психологічні умови її ефективності
- •5. Пояснити зміст поняття творчості як умови самореалізації особистості у вищій школі
- •6. Пояснити психологічні особливості управління навчально-виховним процесом у закладах вищої освіти
- •7. Проаналізувати психологічні особливості студентської групи та її структуру
- •8. Проаналізувати психологічні бар’єри в професійно-педагогічному спілкуванні викладачів і студентів
- •9. Пояснити психологічний зміст і основні прояви професійного стресу та синдрому «професійного вигорання» учасників освітнього процесу закладів вищої освіти
- •10. З’ясувати психологічні передумови успішності та неуспішності студентів у навчально-професійній діяльності
- •11. Андрагогіка як галузь педагогічної науки
- •Мета підготовки фахівця у вищій школі. Мета виховання у вітчизняній і зарубіжній педагогіці
- •Українська етнопедагогіка як джерело розвитку педагогічної науки і практики
- •Поняття і завдання дидактики вищої школи
- •Сутність процесу навчання у вищій школі
- •Методи і засоби навчання у вищому навчальному закладі
- •Формування (виховання, розвиток) фахівця
- •Виховальні відносини викладача і студентів у вищій школі, засоби їх забезпечення
- •Методи і форми виховання у вищому навчальному закладі
- •Тьюторський підхід у діяльності викладача
- •21. Зміст навчання хімії у старшій і вищій школі.
- •22.Методи навчання хімії у старшій і вищій школі.
- •23. Програмоване навчання хімії у старшій і вищій школі.
- •24.Організаційні форми навчання хімії у старшій і вищій школі.
- •25. Лабораторний практикум і його роль в навчанні хімії у старшій і вищій школі.
- •26. Самостійна робота здобувачів освіти у навчанні хімії.
- •27. Засоби навчання хімії.
- •28. Контроль за засвоєнням хімічних знань у старшій і вищій школі.
- •29. Інноваційні технології навчання хімії.
- •30. Сучасні форми і методи оцінювання у старшій і вищій школі.
- •31. Будова атома. Будова матерії.
- •32. Будова молекул і хімічний зв’язок.
- •33. Симетрія молекул.
- •34. Кислоти і основи.
- •35. Окиснення і відновлення. Окисно-відновні потенціали.
- •36. Стереоізомерія.
- •37. Енергетика хімічних реакцій.
- •38. Механізми хімічних реакцій.
- •39. Фізико-хімічні методи дослідження речовин.
- •40. Будова атома Карбону.
- •41. Природа хімічних зв'язків.
- •42. Сучасні уявлення про взаємний вплив атомів у молекулі. Індукційний ефект.
- •Індуктивний (індукційний)ефект
- •43. Мезомерний ефект.
- •44. Ізомерія органічних сполук.
- •45. Кислотно-основні властивості органічних сполук
- •46. Ароматичність
- •47. Гетероциклічні ароматичні системи.
- •48. Основи теорії хімічних перетворень
- •49. Заміщення біля атому Карбону.
- •50. Електрофільне і нуклеофільне заміщення в ароматичному ряду.
- •Електрофільне заміщення в ароматичних сполуках проходить у три етапи.
- •51.Поняття хімічної номенклатури
- •52. Номенклатура неорганічних сполук.
- •53. Номенклатура iupac органічних сполук.
- •54. Сучасний хіміко-аналітичний контроль
- •55. Пробовідбір і пробопідготовка.
- •56. Концентрація і розподіл як стадії пробопідготовки.
- •57. Аналіз вод.
- •58. Аналіз повітря
- •59. Аналіз грунтів та донних відкладень.
- •60.Визначення екотоксикантів
- •61. Аналіз біологічних матеріалів.
- •62. Аналіз геологічних об'єктів.
- •63. Аналіз харчових і сільськогосподарських продуктів.
- •64.Відмінності якісного та кількісного аналізу органічних сполук від аналізу неорганічних речовин
- •65. Підготовка речовини до аналізу
- •66. Визначення фізичних констант
- •67. Елементний аналіз.
- •68.Ідентифікація органічних речовин
- •69. Якісний функціональний аналіз
- •70. Кількісний функціональний аналіз
- •71. Основи класичної теорії хімічної будови
- •72. Фундаментальні складові матеріальних об’єктів
- •73. Симетрія молекулярних систем
- •74. Поляризація молекул
- •75. Електричні та магнітні властивості атомів і малих молекул
- •76. Двохатомні молекули. Багатоатомні молекули
- •77. Будова і властивості твердих тіл
- •78. Математична модель хімічних перетворень
- •79. Молекулярна енергетика горіння
- •80. Каталіз та каталізатори. Вивчення впливу неорганічних каталізаторів та ферментів на перебіг хімічних реакцій.
- •81. Біогенний обмін речовин у біосфері
- •82. Жива речовина біосфери та її біогеохімічні функції
- •83.Газова функція живої речовини та біогенний кугооіг води
- •84. Концентраційна функція живої речовини
- •85. Окисно-відновна функція живої речовини
- •86. Значення хімічних елементів у житті живих організмів
- •87. Вплив геохімічного середовища на розвиток та хімічний склад рослин.
- •88. Біогеохімічне районування
- •89. Біологічний та біогеохімічний кругообіги елементів у біосфері
- •90. Ноосфера як етап розвитку біосфери
Тьюторський підхід у діяльності викладача
Тьютор – вільна педагогічна професія. Для нього важливо, щоб студент чи учень самостійно збагнув свій потенціал, місію, призначення в житті. Тьютор дбає, щоб підтьюторний міг усебічно розкрити самого себе і використати якнайповніше свої можливості.
У широкому сенсі тьютор визначається Т.М. Ковальовою як той, хто супроводжує процес опанування новою діяльністю, працюючи за принципом індивідуалізації. Це спеціаліст, що володіє способами та засобами сприяння студенту у побудові індивідуальної навчальної програми на основі ефективного використання доступних освітніх ресурсів. Тьютор вміє навчатися і передавати свій досвід самоосвіти та навчання.
У сучасних умовах в системі відкритої освіти тьютор є її системоутворювальним компонентом, який надає різні форми педагогічної і психологічної підтримки студентам чи учням. Головне, тьютор – філософ предмета. У нього повинні бути ґрунтовні знання, щоб виходити на рівень методології певної навчальної дисципліни, щоб до нього тяглися світлі голови молоді. Отже, з позиції тьютора – глибина знань, а з позиції учня чи студента – інтерес до предмета і безмежна повага до свого наставника.
Таким чином, тьютор – це педагогічна професія з якісно вищою педагогічною позицією і потенціалом. Вона охоплює новий простір і вибудовує інтерактивну модель інноваційної педагогічної взаємодії. Прогресивними тенденціями, на яких базується тьюторство, є толерантність, духовні системи цінностей, суб’єкт-суб’єктна взаємодія, людиноцентризм, аксіологічні орієнтири, індивідуально-гуманістична парадигма
Компетентність викладача-тьютора характеризується сукупністю наступних компетенцій:
- загальнокультурні компетенції (грамотність, навички усного та письмового мовлення, толерантність, здатність до емпатії, вияву поваги прав та свобод людини, вміння аналізувати та коригувати власну педагогічну діяльність, навички самопрезентації);
- психолого-педагогічні компетенції (вміння підбирати та розробляти навчально-методичні матеріали, оцінювати їх якість з точки зору сучасних норм; уміння використовувати у навчальному процесі сучасні педагогічні технології, що відповідають завданням курсу або програми в цілому і стимулюють активність студентів; уміння надавати допомогу та підтримку студентам, створювати мотивацію, залагоджувати конфлікти, розвивати співробітництво на основі знань психології міжособистісних стосунків, психології великих і малих груп, вікової психології);
- компетенції в області сучасних інформаційних технологій (уміння застосовувати сучасні інформаційні технології для надання матеріалів та організації взаємодії учасників навчального процесу).
Основними функціями тьютора є: інформаційно-змістовна, контрольно-діагностична, організаційно-діяльнісна, проектна, рефлексивна, технологічна, мотиваційна, консультаційна. Зокрема, інформаційно-змістовна функція передбачає наступні завдання: презентацію теоретичних та практичних знань; коригування знань і розуміння студентами змісту навчальних матеріалів; демонстрацію студентам способів роботи зі змістом: критичний аналіз, постановку проблеми, пошук вирішення, визначення критеріїв; допомогу студентам у встановленні взаємозв'язків між елементами змістом та побудові цілісного розуміння навчального предмету; застосування концепцій для вирішення проблем професійної діяльності; візуалізацію змісту; демонстрацію способів продукування нових ідей тощо.