- •Охарактеризувати предмет, завдання та основні методи психології вищої школи
- •2. Обґрунтувати навчально-професійну діяльність студента як провідну.
- •3. Пояснити суперечливості та кризи студентського віку
- •4. Розкрити адаптацію студента до навчання у вищій школі, та психологічні умови її ефективності
- •5. Пояснити зміст поняття творчості як умови самореалізації особистості у вищій школі
- •6. Пояснити психологічні особливості управління навчально-виховним процесом у закладах вищої освіти
- •7. Проаналізувати психологічні особливості студентської групи та її структуру
- •8. Проаналізувати психологічні бар’єри в професійно-педагогічному спілкуванні викладачів і студентів
- •9. Пояснити психологічний зміст і основні прояви професійного стресу та синдрому «професійного вигорання» учасників освітнього процесу закладів вищої освіти
- •10. З’ясувати психологічні передумови успішності та неуспішності студентів у навчально-професійній діяльності
- •11. Андрагогіка як галузь педагогічної науки
- •Мета підготовки фахівця у вищій школі. Мета виховання у вітчизняній і зарубіжній педагогіці
- •Українська етнопедагогіка як джерело розвитку педагогічної науки і практики
- •Поняття і завдання дидактики вищої школи
- •Сутність процесу навчання у вищій школі
- •Методи і засоби навчання у вищому навчальному закладі
- •Формування (виховання, розвиток) фахівця
- •Виховальні відносини викладача і студентів у вищій школі, засоби їх забезпечення
- •Методи і форми виховання у вищому навчальному закладі
- •Тьюторський підхід у діяльності викладача
- •21. Зміст навчання хімії у старшій і вищій школі.
- •22.Методи навчання хімії у старшій і вищій школі.
- •23. Програмоване навчання хімії у старшій і вищій школі.
- •24.Організаційні форми навчання хімії у старшій і вищій школі.
- •25. Лабораторний практикум і його роль в навчанні хімії у старшій і вищій школі.
- •26. Самостійна робота здобувачів освіти у навчанні хімії.
- •27. Засоби навчання хімії.
- •28. Контроль за засвоєнням хімічних знань у старшій і вищій школі.
- •29. Інноваційні технології навчання хімії.
- •30. Сучасні форми і методи оцінювання у старшій і вищій школі.
- •31. Будова атома. Будова матерії.
- •32. Будова молекул і хімічний зв’язок.
- •33. Симетрія молекул.
- •34. Кислоти і основи.
- •35. Окиснення і відновлення. Окисно-відновні потенціали.
- •36. Стереоізомерія.
- •37. Енергетика хімічних реакцій.
- •38. Механізми хімічних реакцій.
- •39. Фізико-хімічні методи дослідження речовин.
- •40. Будова атома Карбону.
- •41. Природа хімічних зв'язків.
- •42. Сучасні уявлення про взаємний вплив атомів у молекулі. Індукційний ефект.
- •Індуктивний (індукційний)ефект
- •43. Мезомерний ефект.
- •44. Ізомерія органічних сполук.
- •45. Кислотно-основні властивості органічних сполук
- •46. Ароматичність
- •47. Гетероциклічні ароматичні системи.
- •48. Основи теорії хімічних перетворень
- •49. Заміщення біля атому Карбону.
- •50. Електрофільне і нуклеофільне заміщення в ароматичному ряду.
- •Електрофільне заміщення в ароматичних сполуках проходить у три етапи.
- •51.Поняття хімічної номенклатури
- •52. Номенклатура неорганічних сполук.
- •53. Номенклатура iupac органічних сполук.
- •54. Сучасний хіміко-аналітичний контроль
- •55. Пробовідбір і пробопідготовка.
- •56. Концентрація і розподіл як стадії пробопідготовки.
- •57. Аналіз вод.
- •58. Аналіз повітря
- •59. Аналіз грунтів та донних відкладень.
- •60.Визначення екотоксикантів
- •61. Аналіз біологічних матеріалів.
- •62. Аналіз геологічних об'єктів.
- •63. Аналіз харчових і сільськогосподарських продуктів.
- •64.Відмінності якісного та кількісного аналізу органічних сполук від аналізу неорганічних речовин
- •65. Підготовка речовини до аналізу
- •66. Визначення фізичних констант
- •67. Елементний аналіз.
- •68.Ідентифікація органічних речовин
- •69. Якісний функціональний аналіз
- •70. Кількісний функціональний аналіз
- •71. Основи класичної теорії хімічної будови
- •72. Фундаментальні складові матеріальних об’єктів
- •73. Симетрія молекулярних систем
- •74. Поляризація молекул
- •75. Електричні та магнітні властивості атомів і малих молекул
- •76. Двохатомні молекули. Багатоатомні молекули
- •77. Будова і властивості твердих тіл
- •78. Математична модель хімічних перетворень
- •79. Молекулярна енергетика горіння
- •80. Каталіз та каталізатори. Вивчення впливу неорганічних каталізаторів та ферментів на перебіг хімічних реакцій.
- •81. Біогенний обмін речовин у біосфері
- •82. Жива речовина біосфери та її біогеохімічні функції
- •83.Газова функція живої речовини та біогенний кугооіг води
- •84. Концентраційна функція живої речовини
- •85. Окисно-відновна функція живої речовини
- •86. Значення хімічних елементів у житті живих організмів
- •87. Вплив геохімічного середовища на розвиток та хімічний склад рослин.
- •88. Біогеохімічне районування
- •89. Біологічний та біогеохімічний кругообіги елементів у біосфері
- •90. Ноосфера як етап розвитку біосфери
51.Поняття хімічної номенклатури
Система офіційних назв хімічних речовин, хімічних реакцій, методів, апаратів і теоретичних концепцій має назву хімічної номенклатури.
Старі, досить образні, але безсистемні назви, які давалися речовинам на підставі джерела їх одержання, їх властивостей або за ім'ям вченого, який вперше їх одержав, наприклад такі, як нашатирний спирт (spiritsofhartshorn), cоляна кислота (muriaticacid), глауберова сіль (Glauber'ssalt), відносяться до так званої тривіальної (історичної) номенклатури і виходять з користування в якості офіційних назв цих речовин.
Відсутність єдиної хімічної номенклатури дуже ускладнювало обмін науковою інформацією і, в решті решт, гальмувало розвиток хімічної науки. Історії науки відомі факти, коли хіміки одержували одну й ту ж речовину, але давали їй різні назви.
Не змогла вирішити проблеми і так звана раціональна номенклатура, що була основана на деяких аспектах теорії будови органічних сполук. В рамках цієї номенклатури певні класи сполук розглядаються з точки зору поняття про гомологічні ряди. Гомологічним рядом називається сукупність сполук, що різняться між собою лише кількістю метиленових груп -СН2- в молекулі. Члени даного гомологічного ряду можна розглядати як похідні найпростішого члена цього ряду, одержані шляхом заміщення одного або декількох атомів Гідрогену на алкільні замісники. За основу береться назва першого члена гомологічного ряду, а всі інші члени цього ряду розглядаються як відповідні похідні
CH3-OH CH3-CH2-OH CH3-CH-OH
CH3
Карбінол Метилкарбінол Диметилкарбінол
Систематична номенклатура повинна давати однозначну назву будь якій органічній сполуці. Систематичною вона зветься тому, що назви сполук не придумуються а будуються на підставі системи розроблених правил. Вона повинна відповідати також вимогам зворотності, тобто можливості однозначного перекладу найменувань на мову класичних структурних формул.
Основи такої номенклатури були закладені у 1892 році на Женевському конгресі хіміків (женевські правила). Женевська номенклатура була задумана як номенклатура офіційна для словників, довідників, покажчиків, причому певній структурній формулі повинна відповідати одна і тільки одна офіційна назва.
Женевська номенклатура складається з 62 правил, які встановлюють порядок складання офіційних назв для вуглеводнів ациклічної будови та їх похідних з одним або декількома однаковими замісниками.
Замісники – нейтральні групи атомів, зв'язані тим чи іншим чином між собою. Наприклад: CH3-; -OH; -NO2; -COOH і інш. Вони заміщують один атом Гідрогену в органічних сполуках. Нейтральні групи атомів, що мають більше як одну вільну валентність, називають групою. Наприклад: >C=O – карбонільна група, >С=NH – іміногрупа і т.п. Терміну радикал, як фрагменту молекули, слід по можливості уникати, щоб не не плутати їх з частками, що мають вільний електрон.
Локант. Це слово означає цифру або літеру, що вказують на положення того чи іншого замісника в молекулі. Наприклад: 1,3-дихлорпропан, β-амінопропіонова кислота. Іноді локантом може бути слово: орто-динітробензен.
Числові префікси -