3. Робочий час і час відпочинку

Робочий час - встановлений законодавством відрізок календарного часу, протягом якого працівник відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, графіка роботи та умов трудового договору повинен виконувати свої трудові обов’язки.

Види робочого часу:

• нормальний робочий час – не перевищує 40 годин на тиждень (5-ти або 6-ти денний робочий тиждень), у колективних договорах може бути встановлена менша тривалість.

• скорочений робочий час – для працівників, праця яких відбувається на роботах зі шкідливими умовами праці (24 – 36 годин), для педагогічних та медичних працівників (36 годин), для неповнолітніх (від 16 до 18 років – 36 годин, від 15 до 16 – 24 години).

• неповний робочий час – встановлюється угодою сторін як при вступі на роботу, так і в період роботи. Може бути неповний робочий день, неповний робочий тиждень. В обов’язковому порядку – вагітні жінки, жінки, що мають дітей до 18 років, дитину-інваліда, для догляду за відповідним членом сім’ї.

Режим робочого часу – розподіл норми робочого часу протягом конкретного календарного періоду. Елементи режиму: час початку і закінчення роботи; час і тривалість перерви; тривалість і правила чергування змін.

Відповідно до ст. 57 Кодексу законів про працю України час початку і закінчення щоденної роботи передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіком змінності.

При режимі змінної роботи працівники чергуються в змінах рівномірно. Неприпустиме призначення працівника протягом 2 змін підряд.

Режим роботи з роздробленим робочим днем вводиться в таких галузях, де обсяг робіт нерівномірно розподіляється протягом дня (водії міського транспорту).

Гнучкий графік роботи – форма організації робочого часу, при якому для окремих працівників допускається саморегулювання початку, закінчення і загальної тривалості робочого дня. При цьому потрібне відпрацювання сумарної кількості робочих годин.

Режим з вахтовим методом організації робіт. Вахтовий метод – це особлива форма організації робіт, що ґрунтується використанні трудових ресурсів поза місцем їх постійного проживання за умов, коли щоденна доставка працівників до місця роботи і до місця проживання неможлива (забороняється залучати осіб до 18 років, вагітних жінок і жінок, які мають дітей до 3 років, а також осіб, які мають медичні протипоказання).

Режим ненормованого робочого дня встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу.

Час відпочинку – час, коли працівник вільний від виконання трудових функцій і вправ використовувати його на власний розсуд.

Види часу відпочинку:

• перерви протягом робочого дня. Перерва для відпочинку і харчування надається тривалістю не більше 2 годин. Працівники використовують час перерви на свій розсуд. При роботі на відкритому повітрі в холодну пору року за рішенням роботодавця встановлюються перерви для обігрівання. Перерви для обігрівання включаються в робочий час. Жінкам для годування дитини до 1,5 року.

• щоденний відпочинок;

• вихідні дні (тривалість не менше 42 годин, робота у вихідні дні забороняється, у виняткових випадках залучення працівників проводиться за письмовим наказом роботодавця);

• святкові (1 січня, 8 березня, 1 і 2 травня, 9 травня, 28 червня, 24 серпня) і неробочі дні (релігійні свята – 7 січня, один день – Пасха і один – Трійця);

• відпустки.

У випадку, коли святковий або неробочий день збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого.

Відпустка – це час відпочинку, який обчислюється в календарних днях і надається працівникам із збереженням місця роботи і заробітної плати. Право на відпустки мають всі громадяни України, які перебувають у трудових правовідносинах з підприємствами незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої приналежності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.

Законом України „Про відпустки” передбачені наступні види відпусток:

• щорічні відпустки: основна відпустка, додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці, додаткова відпустка за особливий характер праці. Надаються тривалістю не менше як 24 календарні дні за відпрацьований рік, святкові та неробочі дні при цьому не враховуються, особам до 18 років – 31 календарний день;

• додаткові відпустки у зв’язку з навчанням (на період установчих сесій, складання заліків та іспитів);

• творча відпустка (надаються для закінчення дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата – на 3 місяці, доктора – 6 місяців);

• соціальні відпустки (відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, додаткові відпустки працівникам, які мають дітей);

• відпустки без збереження заробітної плати (до 14-15 календарних днів щорічно).