- •Правознавство Конспект лекцій Тема 1. Основи теорії держави
- •1. Передумови і теорії виникнення держави і права
- •2. Поняття держави, її ознаки та функції
- •3. Механізм держави
- •4. Форми держави
- •5. Правова та соціальна держава, громадянське суспільство
- •Тема 2. Основи теорії права
- •1. Поняття, ознаки і сутність права
- •2. Правові норми: поняття, ознаки, структура та види
- •3. Джерела права
- •4. Система права. Галузі та інститути права
- •5. Правовідносини: поняття, ознаки, структура, підстави виникнення, зміни і припинення
- •6. Правомірна поведінка. Поняття і види правопорушень
- •7. Поняття і види юридичної відповідальності
- •Тема 3. Основи конституційного права україни
- •1. Конституційне право України: поняття, предмет, метод
- •2. Загальні засади демократичного конституційного ладу України
- •3. Народовладдя в Україні та форми його здійснення.
- •4. Виборче право та виборча система України
- •5. Громадянство України
- •6. Конституційні права, свободи та обов’язки громадян України, гарантії їх дотримання
- •7. Загальна характеристика системи органів державної влади
- •Тема 4. Основи адміністративного права україни
- •1. Адміністративне право: поняття, предмет, система, джерела
- •2. Адміністративні правовідносини
- •2. Адміністративне правопорушення. Адміністративна відповідальність
- •Тема 5. Основи фінансового права україни
- •1. Фінансове право України: предмет, система та джерела
- •2. Бюджетне право
- •3. Податкове право
- •4. Банківське право і грошовий обіг
- •Тема 6. Основи цивільного та сімейного права україни
- •1. Поняття і система цивільного права України
- •2. Поняття та склад цивільних правовідносин
- •3. Фізичні та юридичні особи як суб’єкти цивільного права
- •4. Правочини
- •5. Право власності та інші речові права
- •6. Зобов’язальне право
- •7. Спадкове право
- •8. Сімейне право України: загальна характенистика
- •Тема 7. Житлове право: загальна характеристика
- •Тема 8. Господарське право україни: загальна характеристика
- •Тема 9. Основи трудового права та правові основи соціального захисту
- •1. Предмет, система і суб’єкти трудового права
- •2. Трудовий договір
- •3. Робочий час і час відпочинку
- •4. Правове регулювання оплати праці
- •5. Трудова дисципліна. Види відповідальності у трудовому праві
- •6. Правові основи соціального захисту
- •Тема 10. Основи екологічного та земельного права україни
- •1. Поняття екологічного права
- •2. Екологічні права та обов’язки громадян України
- •3. Правове регулювання використання природних ресурсів
- •4. Основи земельного права України
- •5. Право власності на землю
- •6. Управління земельним фондом
- •Тема 11. Основи кримінального права україни
- •1. Кримінальне право України
- •2. Кримінальний кодекс України
- •3. Поняття злочину та його ознаки
- •4. Поняття складу злочину
- •5. Кримінальна відповідальність та її підстави
- •6. Кримінальне покарання
- •Види кримінальних покарань
- •Тема 12. Судові та правоохоронні органи україни
- •1. Поняття правоохоронного органу
- •2. Органи прокуратури України
- •3. Органи внутрішніх справ
- •4. Служба безпеки України
- •5. Судова система та органи юстиції
- •6. Нотаріат і адвокатура в Україні
- •Рекомендовані нормативно-правові акти і література
6. Правові основи соціального захисту
Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них причин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Соціальний захист полягає у встановленні державою гарантій права громадян на працю, допомогу на випадок безробіття, допомогу у разі втрати працездатності, у старості, державну допомогу малозабезпеченим сім’ям та сім’ям з дітьми, допомогу і пільги окремим категоріям громадян та ін. З цією метою законодавством встановлюються державні соціальні гарантії. Для визначення рівня соціальних гарантій законодавством встановлюються державні соціальні стандарти (мінімальна заробітна плата, прожитковий мінімум, державні допомоги тощо).
Право соціального захисту — це сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини, що виникають у сфері реалізації, охорони і захисту соціальних прав людини і громадянина.
Основною складовою права соціального захисту є право соціального забезпечення — сукупність правових норм, які регулюють відносини у сфері матеріального забезпечення верств населення, окремих громадян, які в силу об’єктивних причин можуть втратити тимчасово або назавжди засоби до існування або потребують додаткового матеріального забезпечення та не можуть самостійно уникнути соціальних ризиків.
Законодавство України передбачає такі основні соціальні ризики: старість; повна, часткова втрата працездатності; тимчасова втрата працездатності; безробіття; втрата годувальника; малозабезпеченість. Види соціального забезпечення: пенсії; допомоги; соціальні пільги; соціальне обслуговування.
Органи соціального забезпечення: Міністерство праці та соціальної політики України, територіальні (обласні, районні, міські) управління (відділи) праці та соціального захисту, Фонди соціального забезпечення (Пенсійний фонд, Фонди загальнообов’язкового соціального страхування на випадок безробіття та ін.), територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян.
Загальнообов’язкове державне соціальне страхування — це система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків роботодавцем, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов’язкового державного соціального страхування:
пенсійне страхування;
страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;
медичне страхування;
страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;
страхування на випадок безробіття;
інші види страхування, передбачені законами України.
Допомога по тимчасовій непрацездатності надається у разі настання в неї одного з таких страхових випадків: тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві; необхідності догляду за хворою дитиною; необхідності догляду за хворим членом сім’ї; догляду за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 16 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає цю дитину; карантину, накладеного органами санітарно-єпідеміологічної служби; тимчасового переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу, нижчеоплачувану роботу; протезування з поміщенням у стаціонар протезино-ортопедичного підприємства; санаторно-курортного лікування.
Допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами. Допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у розмірі 100% середньої заробітної плати (доходу). Застрахованій особі (одному з батьків дитини, усиновителю чи опікуну) при народженні дитини надається одноразова допомога.
Система пенсійного забезпечення в Україні складається з трьох рівнів:
перший рівень — солідарна система, що базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду;
другий рівень — накопичувальна система, що базується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді та здійснення фінансування витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат.
третій рівень — система недержавного пенсійного забезпечення, що базується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об'єднань у формуванні пенсійних накопичень.
За рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов’язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв’язку з втратою годувальника.
Система недержавного пенсійного забезпечення входить складовою частиною системи накопичувального пенсійного забезпечення, яка грунтується на засадах добровільної участі фізичних та юридичних осіб, крім випадків, передбачених законами, у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання учасниками недержавного пенсійного забезпечення додаткових до загальнообов’язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат.
Законом України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми” встановлено гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім’ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім’ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.
Згідно зі ст. 3 Закону сім’ям з дітьми призначаються такі види державної допомоги: 1) допомога у зв’язку з вагітністю та пологами; 2) одноразова допомога при народженні дитини; 3) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; 4) допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням; 5) допомога на дітей одиноким матерям;
Державна соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям полягає у щомісячній допомозі, яка надається у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім’ї.
Окрема увага у законодавстві приділена захисту прав інвалідів з дитинства та дітей-інвалідів. Так, Законом України „Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам” від 16.11.2000 р. зазначеним особам гарантовано право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України та їх соціальну захищеність шляхом встановлення державної соціальної допомоги на рівні прожиткового мінімуму.
Соціальною роботою з дітьми та молоддю визнається діяльність уповноважених органів, підприємств, організацій та установ, незалежно від їх підпорядкування і форми власності, та окремих громадян, яка спрямована на створення соціальних умов життєдіяльності, гармонійного та різнобічного розвитку дітей та молоді, захист їх конституційних прав, свобод і законних інтересів, задоволення культурних та духовних потреб.