Тема 2. Основи теорії права

1. Поняття, ознаки і сутність права

Кожне суспільство має регулювати відносини між людьми. Таке регулювання та охорона суспільних відносин здійснюється за допомогою соціальних норм.

Соціальні норми — це історично зумовлені правила пове­дінки чи діяльності людей, що мають загальний характер, є результатом свідомої вольової діяльності людини і забез­печуються різноманітними засобами соціального впливу.

Залежно від способу їх утворення і забезпечення соціальні норми класифікують на юридичні, моральні, корпоративні (громадських організацій, політичних партій, інших об’єднань громадян), звичаї чи традиції.

Залежно від сфери соціальних відносин, що регулюються нормами, їх поділяють на економічні, політичні, сімейні, релігійні, етики та естетики, організаційні, соціально-технічні.

Правові (юридичні) норми посідають особливе місце в сис­темі соціальних норм. Ця особливість виражається в соціальній цінності права, в його ознаках і функціональній ролі у суспільстві. Отже, право як особливий вид соціальних норм відрізняється від інших соціальних норм взаємозв’язком із державою, напрям­ками та способами впливу на суспільні відносини.

Право - це складна система, яка складається із загальнообов’язкових принципів, прав і норм поведінки, встановлених або санкці­онованих державою, які виражають волю домінуючої частини соціально неоднорід­ного суспільства, спрямовані на врегулювання суспільних відносин відповідно до цієї волі і забезпечуються державою.

Ознаками права є: нормативність; вираження права в законах та інших джерелах права, які встановлюються державою; державне забезпечення; право - міра свободи людини, критерій її поведінки у суспільстві; загальнообов’язковий характер.

Отже, право слід розглядати як єдину, юридично цілісну внут­рішньо узгоджену систему загальнообов’язкових норм поведінки, встановлених чи санкціонованих державою з метою регулюван­ня суспільних відносин.

Здійснення права забезпечується державою. Це виявляється в тому, що держава створює, з одного боку, реальні умови й засоби, які сприяють безперешкодному, добровільному здійсненню відповідними суб’єктами сформульованих у правових нормах зразків поведінки, а з іншого – відповідні заходи заохочення, переконання і примусу до здійснення бажаної поведінки, а також застосовує ефективні санкції в разі невиконання вимог правових норм.

2. Правові норми: поняття, ознаки, структура та види

Правова норма - це загальнообов’язкове, формаль­но визначене правило поведінки, встановлене або санкціоноване державою з метою регулювання суспільних відносин і забезпечення його організацій­ною та примусовою діяльністю.

Правові норми характеризуються такими ознаками: державно-владною природою; загальнообов’язковим характером; представницько-зобов’язуючим характером; формальною визначеністю; особливою внутрішньою структурою.

Кожна правова норма має особливу структуру, яка включає такі елементи:

гіпотеза - частина норми права, яка описує умови, обстави­ни, з настанням яких можна чи необхідно здійснювати прави­ло, що міститься в диспозиції;

диспозиція - частина норми, яка описує суб’єктивні права та юридичні обов’язки особи, яка знаходиться в певній нормативно-регламентованій ситуації;

санкція - частина норми права, яка описує юридичні на­слідки виконання чи невиконання правила поведінки, перед­баченого диспозицією. Санкції можуть бути каральними (штрафними), відновлюючими чи заохочувальними (позитив­ними).

У кожній державі існує й постійно створюється значна кількість правових норм. Ця обставина вимагає поділу їх на певні види, групи відповідно до тієї чи іншої ознаки.

Класифікація норм права дозволяє краще визначити місце правових норм в системі права і їх взаємозв’язки, з’ясувати функції правових норм і їх роль в механізмі правового регулю­вання, покращити правотворчу і правозастосовчу діяльність у державі.