Лікування

1.Повний спокій.

2.З метою купірування болю і задишки:

наркотичні анальгетики (1-2 мл 2% розчину промедолу або 1 мл 1% розчину морфіну внутрішньовенно в 10-20 мл 40% розчину глюкози або ізотонічного розчину натрію хлориду. Для потенціювання їхнього ефекту застосовують антигістамінні препарати (1-2 мл 2,5% розчину піпольфену або 1 мл 1% розчину дімедролу чи 1-2 мл 2% розчину супрастину) і анальгетики (2 мл 50% розчину анальгіну) внутрішньом’язово.

3. Для пригнічування кашлю:

кодеїн (0,0015 г 2-3 рази на день) або діонін (0,01 г) 4. Термінова декомпресія легені:

одноразове відкачування повітря з плевральної порожнини (при закритому пневмотораксі); дренування плевральної порожнини за допомогою тонкої гумової трубки довжиною біля 1 м: внутрішній кінець трубки проводять крізь троакар у плевральну порожнину, а зовнішній занурюють в антисептичний розчин (ріванолу, фурациліну).

5. При серцевій недостатності:

серцеві глікозиди (0,5 мл 0,05% розчину строфантину або 1 мл 0,06% розчину корглікону на 20 мл фізіологічного розчину натрію хлориду внутрішньовенно).

6.При артеріальній гіпотонії – адреноміметики.

7.В подальшому – призначення антибіотиків, нестероїдних протизапальних засобів.

Кровохаркання – це виділення при кашлі невеликої кількості крові (до 4 мл). Етіологія кровохаркання і легеневої кровотечі, перш за все пов’язана з різними формами

145

туберкульозу легень, з бронхоектазами, абсцесом і гангреною легень, раком легень, невеликої кількості крові (до 4 мл). Легенева кровотеча – це виділення при кашлі чистої крові, більше 5 мл.

пневмонією, пневмосклерозом, інфарктом легень. До частих причин відносяться мітральні вади серця і лівошлуночкова недостатність серця. Легеневі кровотечі - ведучий симптом при синдромі Гудпасчера, вроджених і набутих артеріовенозних аневризмах легень. Легеневі кровотечі можливі і при пневмоніях, грипі, системних захворюваннях (саркоїдоз, СЧВ, васкуліти), геморагічних діатезах. Джерелом легеневої кровотечі, в основному, є пошкодження цілісності судин легень; також має значення і порушення процесів зсідання крові і фібринолізу.

При легеневій кровотечі кров виділяється з кашльовими поштовхами яскраво-червоного кольору, з шумовинням, солоного присмаку. Кровотеча може супроводжуватись болем в боці, відчуттям тепла в грудях. Над місцями ураження в легенях можуть вислуховуватись дрібнопухирцеві хрипи або булькання в грудях. При огляді: хворі бліді, на обличчі – вираз страху, пульс частий, слабкий, холодний піт на чолі. Легеневі кровотечі необхідно диференціювати з шлунковими, стравохідними, носовими.

Основним методом діагностики захворювань, які супроводжуються кровохарканням і легеневою кровотечею, є бронхоскопія. Можна також використовувати томографію, селективну ангіографію, при інфаркті легень обов’язкова ЕКГ, УЗД.

Лікування

Хворому забезпечується повний спокій. При деструктивних процесах в легенях і при аневризмах судин радикальним методом лікування є термінове хірургічне втручання на фоні специфічної гемостатичної терапії. Застосовують гемостатичні препарати крові (антигемофільну

146

плазму, антигемофільний глобулін, фібриноген). Проводять переливання плазми, поліглюкіна, гідралізатів білка. Вливають в/в хлорид кальція, хлорид натрія (10 – 20 мл 10% розчину), вікасол, аскорбінову кислоту.

147