зменшення його до 20% у фазі стабілізації процесу або розсмоктування.

6. Біохімічне дослідження рідини бронхо-

альвеолярного лаважу виявляє підвищення активності ангіотензинперетворюючого ферменту, протеаз еластоподібної активності та фібринолітичної активності з зниженням вільної антипротеолітичної активності і кислото-стабільних інгібіторів протеїназ.

7.Імунологічне дослідження виявляє зменшення кількості Т-лімфоцитів крові за рахунок Т-хелперів, депресію Т-системи — вторинний Т-клітинний імунодефіцит, лімфопенію , збільшення кількості В-лімфоцитів, підвищення концентрації ІgС та ІgМ, збільшення циркулюючих імунних комплексів та антитіл.

8.Шкірні тести: туберкулінова внутрішньошкірна проба Манту з 2 ТО (туберкулінові одиниці) дає позитивну реакцію у 33,4% хворих на саркоїдоз; проба Квейма (внутрішньошкірне введення антигену, що містить суспензію, отриману з ураженої саркоїдозом селезінки і лімфатичних вузлів).

Зразки формулювання діагнозу

Необхідно дотримуватися певної послідовності: клінікорентгенологічна форма, фаза, стадія, характер перебігу, ускладнення захворювання, залишкові зміни, функціональні ознаки порушення ФЗД, ураження інших органів та систем. Бажано вказати метод верифікації діагнозу (цитологічний, гістологічний, цитограма бронхо-альвеолярного лаважу).

1.Саркоїдоз легень (III стадія, пневмонічний варіант), активна фаза, прогресуючий перебіг, ЛНІІ.

2.Саркоїдоз внутрішньогрудних лімфатичних вузлів (І стадія, внутрішньогрудна аденопатія), фаза ремісії, прогресуючий перебіг, ЛН І.

105

3. Саркоїдоз органів дихання (легень, внутрішньогрудних лімфатичних вузлів, плеври), фаза стабілізації, хронічний перебіг. Постсаркоїдний пневмосклероз, адгезивний плеврит. ЛН І.

Лікування:

Лікування проводиться впродовж 3—12 місяців та більше, доцільно в амбулаторних умовах. Основний метод лікування - призначення глюкокортикостероїдних препаратів.

Показання до призначення глюкокортикостероїдів при саркоїдозі:

Øгенералізовані форми саркоїдозу,

Øкомбіновані ураження різних органів,

Øсаркоїдоз внутрішньогрудних лімфатичних вузлів

з	їх	значним
збільшенням,

Øвиражена саркоїдна дисемінація в легенях,

Øпрогресуючий перебіг захворювання.

Базисним препаратом є преднізолон, можливе використання його похідних (метилпреднізолон та інші).

На І стадії саркоїдозу необхідно утриматись від призначення глюкокортикостероїдів.

На II стадії саркоїдозу первинна доза преднізолону складає 30—40 мг/добу. Існують безперервна та переривчаста схеми лікування саркоїдозу стероїдними препаратами:

1)20—40 мг/добу преднізолону 3—4 місяці, потім дози поступово зменшують, продовжуючи на рівні 10—15 мг 3—4 місяці, в подальшому підтримуюча доза 5—10 мг/добу 4-6 місяців. Загальний термін лікування 10—12 місяців;

2)починають з 20—30 мг преднізолону на добу, призначаючи їх переривчасто — через 1—2 дні, аналогічно знижується доза препарату.

На III стадії саркоїдозу преднізолон призначається у добовій дозі 10—15 мг, поєднується з Д-пеніциламіном по 150

106

мг/добу, використовуються 2 схеми лікування, термін 12—18 місяців.

При наявності протипоказань до глюкокортикостероїдів призначають нестероїдні протизапальні препарати в загальнотерапевтичних дозах, цитостатики, імуномодулятори, препарати антиоксидантної дії (вітамін Е 300 мг/добу 2-3 місяці, тіосульфат нагрію 30% розчин по 5—10 мл в/в — 5—10 ін'єкцій на курс).

Останнім часом використовують комбіновану схему лікування саркоїдозу: протягом перших 4—6 місяців призначають стероїдні препарати (безперервно або переривчасто), потім — нестероїдні протизапальні препарати.

107