Обов’язки номерів відділення рхб розвідки в ході ведення розвідки на уаз‑469рхб

З початком ведення розвідки:

командир відділення: подає команду “Водій, заводь, вперед”, “Старший хімік-розвідник, увімкнути ГСА‑13 (ГСА‑12), АСП”, “Хімік-розвідник, увімкнути ППХР”, сам вмикає радіостанцію і прилад ДП‑3Б (ИМД‑21Б). Слідкує за показаннями приладу і маршрутом руху, керує діями відділення;

старший хімік-розвідник: вмикає ГСА‑12 (ГСА‑13), АСП і здійснює контроль за роботою;

хімік-розвідник: вмикає ППХР в бортову мережу;

Водій: запускає двигун, веде машину за вказаним напрямком, слідкує за показаннями спідометру.

При виявленні радіоактивного зараження (забруднення):

командир відділення: при досягненні рівнів радіації, вказаних при постановці завдання (при виявленні передньої межі радіоактивного зараження (забруднення)) подає команди “Водій, прийняти вправо, стій”, “Відділення, респіратори надіти (гази)”. Надягає респіратор (протигаз), засоби захисту шкіри переводить в “бойовий” стан. Робить відстріл відповідного знаку. Визначає місце перебування, наносить її на карту. Подає команду “Водій, вперед”. Наносить результати розвідки на карту, складає радіограму і передає її командиру взводу. При виявленні тильної межі ділянки забруднення подає команду “Водій, прийняти вліво, стій”. Робить відстріл відповідного знаку;

старший хімік-розвідник: надягає респіратор (протигаз), засоби захисту шкіри переводить в “бойове” положення;

хімік-розвідник: надягає протигаз, засоби захисту шкіри переводить в “бойове” положення; контролює установку знаку в ґрунт, при необхідності поправляє його і доповідає: “Знак огородження № … встановлений”;

водій: приймає вліво і зупиняє машину на обочині дороги. При необхідності доповідає показання спідометру; надягає респіратор (протигаз), засоби захисту шкіри переводить в “бойове” положення; веде машину у вказаному напрямку.

При виявленні хімічного зараження (забруднення):

командир відділення: приймає доповідь від старшого хіміка-розвідника. Подає команду “Водій, стій. Відділення, гази”, надягає протигаз, засоби захисту шкіри переводить в “бойове” положення; подає команду “Хімік-розвідник, визначити тип ОР. Взяти пробу ґрунту”; прийнявши доповідь хіміка-розвідника, подає команду “Водій, назад” або “Прийняти вправо, стій”; наносить результати розвідки на карту, складає радіограму і передає її командиру взводу; прийнявши доповідь хіміка-розвідника, робить відстріл відповідного знаку; подає команду перевірити установку знаку; подає команду “Водій, вперед. Швидкість…”. Для визначення тильної межі подає команду “Водій, прийняти вліво, стій. Хімік-розвідник, визначити наявність ОР”; прийнявши доповідь хіміка-розвідника, робить відстріл відповідного знаку; визначає місце знаходження, наносить його на карту; складає радіограму і передає її командиру взводу; подає команду “Водій, вперед. Швидкість…”;

старший хімік-розвідник: при спрацюванні АСП або загоранні жовтої лампочки ГСА‑13 (ГСА‑12) і спрацюванні звукового сигналу доповідає: “Товаришу сержант, прилад показує ОР”; надягає протигаз, засоби захисту шкіри переводить в “бойове” положення; якщо при зміні циклів в ГСА‑13 (ГСА‑12) не загорілася жовта лампочка, доповідає “Товаришу сержант, показань приладу немає”;

хімік-розвідник: за командою командира відділення одягає протигаз, засоби захисту шкіри переводить в “бойове” положення; за допомогою ВПХР (ППХР) визначає тип ОР, доповідає: “Товаришу сержант, ОР типу ФОР (іприт або ін.)”, бере пробу ґрунту, доповідає: “Проба ґрунту взята”; при відсутності наявності ОР доповідає: “Товаришу сержант, ОР немає”, контролює установку знаку в ґрунт, при необхідності його поправляє і доповідає: “Знак № … встановлено”;

водій: за командою командира відділення зупиняє машину, надягає протигаз, засоби захисту шкіри переводить в “бойове” положення; доповідає командиру відділення показання спідометру; виконує команди командира відділення.

Після виконання завдання (ведення радіаційної розвідки):

командир відділення: доповідає командиру взводу про результати розвідки, представляє робочу карту; подає команду “Старшому хіміку-розвіднику взяти прилад ДП‑5В, хіміку-розвіднику – каністру, водію – комплект ИДК‑1. До машини”. Відводить відділення на 25–30 м від машини; подає команду “Старшому хіміку-розвіднику визначити ступінь радіоактивного зараження машини і особового складу. Хіміку-розвіднику і водію підготувати ИДК‑1 до роботи”; при ступені зараження вище допустимих норм подає команду “Відділення, до дезактивації приступити”; здійснює контроль проведення дезактивації внутрішньої і зовнішньої поверхонь машини і ходової частини; подає команду “До дезактивації знімного обладнання приступити”; прийнявши доповідь про закінчення робіт по спеціальній обробці, подає команду “Водій, 25 м вперед”; “Старший хімік-розвідник, провести контроль ступеня радіоактивного зараження машини”; “Знімне обладнання і прилади встановити на місця і закріпити”; “Відділення, провести часткову спеціальну обробку”; приймає дозиметри, знімає показання. Ставить завдання на підготовку відділення до виконання наступних завдань;

старший хімік-розвідник: бере ДП‑5В; виходить з машини і стає на відстані 1,5–2 м від радіатору; за командою командира відділення визначає ступінь радіоактивного зараження машини і особового складу, доповідає результати контролю: “Товаришу сержант, ступінь радіоактивного зараження машини 250 мР/год, особового складу – до 70 мР/год” (при необхідності доповідає персонально ступінь зараження); виносить з машини знімне обладнання, закріплене за ним, і розміщує на відстані 15 м від машини; проводить дезактивацію поверхні в середині машини; після проведення обробки доповідає: “Товаришу сержант, поверхні в середині машини оброблені”; проводить дезактивацію знімного обладнання; здійснює контроль ступеня радіоактивного зараження і доповідає про його результати: “Товаришу сержант, радіоактивне зараження машини відсутнє (або …мР/год)”; приймає від хіміка-розвідника прилади і комплекти, встановлює їх на місця і закріпляє, доповідає: “Товаришу сержант, прилади і комплекти встановлені та закріплені”; проводить часткову спеціальну обробку засобів індивідуального захисту, знімає захисний комплект і укладає його, проводить часткову санітарну обробку, здає індивідуальний дозиметр; готує спеціальне обладнання і засоби захисту до виконання наступних завдань по розвідці;

хімік-розвідник: бере каністру, виходить з машини і стає перед машиною на відстані 1–2 м від радіатору; готує ИДК‑1 до роботи, доповідає: “Товаришу сержант, ИДК‑1 до роботи готовий”; виносить з машини закріплене за ним знімне обладнання і розміщує його на відстані 15 м; сумісно з водієм обробляє моторно-ходову частину і зовнішню поверхню машини; після проведення обробки доповідає: “Товаришу сержант, ходова частина і зовнішня поверхня машини оброблені”; проводить дезактивацію знімного обладнання; передає старшому хіміку-розвіднику прилади і комплекти; проводить часткову спеціальну обробку засобів індивідуального захисту, знімає захисний комплект і укладає його; проводить часткову санітарну обробку, здає індивідуальний дозиметр; готує спеціальне обладнання і засоби захисту до виконання наступних завдань;

водій: бере сумку ИДК‑1, виходить з машини і стає перед машиною на відстані 1–2 м від радіатору; допомагає готовити ИДК‑1 до роботи, виносить інструмент водія і шанцевий інструмент та розміщує його на відстані 15 м від машини; сумісно з хіміком-розвідником обробляє ходову частину і зовнішню поверхню машини; проводить дезактивацію інструменту водія і шанцевого інструменту, ИДК‑1 і доповідає про це командиру відділення; виводить машину вперед на 25 м, встановлює і закріпляє шанцевий і інструмент водія, ИДК‑1; проводить часткову спеціальну обробку засобів індивідуального захисту, знімає захисний комплект і укладає його; проводить часткову санітарну обробку, здає індивідуальний дозиметр; готує машину до виконання наступних завдань.

Дії особового складу відділення після проведення хімічної розвідки аналогічні описаному вище, за винятком: командир відділення здає відібрані проби ґрунту (води) командиру взводу при доповіді про результати розвідки.