12. Розділ 12 Імітаційні та навчально-тренувальні засоби підрозділів військ рхб захисту

Засоби імітації радіоактивного і хімічного зараження призначені для навчання особового складу військ бойовим діям в умовах використання противником зброї масового ураження, а також для навчання способам дегазації (дезинфекції, дезактивації, дезинсекції) озброєння, військової техніки і місцевості та контролю РХБ зараження.

В військах для імітації зараження використовують:

• для імітації радіоактивного зараження – закриті джерела радіоактивного випромінювання типу контрольних і еталонних радіоактивних препаратів, які входять до комплекту установок і приладів радіаційної розвідки;

• для імітації хімічного зараження різноманітні навчальні рецептури, як стійких отруйних речовин (для імітації використання противником ОР типу VХ та іприту), так і нестійких отруйних речовин.

1. Навчальні рецептури імітації отруйних речовин та засоби їх застосування

   1. Навчальні рецептури імітації отруйних речовин

Навчальні рецептури імітації ОР призначені для зараження місцевості, озброєння, військової техніки і засобів захисту шкіри. Вони являють собою суміш нейтральних речовин з речовинами, що володіють сильною подразливою дією на організм.

Характеристика компонентів навчальних рецептур імітації отруйних речовин

Хлорпікрин. Чистий хлорпікрин (хімічна назва трихлорнітрометан) – безбарвна масляниста рідина. При зберіганні повільно розкладається (особливо на світлі) з виділенням окислів азоту і хлору, що офарблюють його в коричнево-жовтий колір. Володіє різким неприємним запахом, що нагадує запах картопляного бадилля, затхлим, який ріже (відчувається при концентрації 0,6 мг/м³). Температура кипіння 113⁰С, температура плавлення – 64⁰С, максимальна концентрація при 20⁰С 16,510⁴ мг/м³, щільність чистого хлорпікрину 1,675 г/см³, технічного 1,65г/см³. Пари хлорпікрину в 5,7 рази важче повітря.

Хлорпікрин легко сорбується деревиною, цеглою, бетоном, особливо вологим одягом і дуже повільно десорбується. Добре розчинний в органічних розчинниках, погано у воді (0,16% при температурі 20⁰С) і у водяних розчинах лугів, які його практично не розкладають.

Хлорпікрин володіє різнобічною фізіологічною активністю. У концентраціях 2-2,5 мг/м³ викликає роздратування слизуватих оболонок очей і верхніх дихальних шляхів, що проявляється у вигляді печіння, різі, болю, рясної сльозотечі і болісного кашлю. Крім сльозоточивої дії хлорпікрин викликає нудоту, блювоту, головний біль, м'язову слабість. Нестерпна концентрація при однохвилинній експозиції складає 50 мг/м³. При важких ураженнях хлорпікрином спостерігається швидкий розвиток набряку легень і крововилив у серцевий м'яз. Явище ураження розвивається без періоду схованої дії. Чутливість людини до хлорпікрину при повторних ураженнях підвищується: при впливі мінімальних концентрацій з'являється стиснення у грудях, відчуття задухи.

Пари подразнюють, а рідкий хлорпікрин наносить важкі ураження шкіри. Основний шлях проникнення в організм – інгаляційний. Ураження органів дихання виявляються при концентраціях вище 110² мг/м³. Особливу увагу варто звернути на те, що при нагріванні хлорпікрин розкладається з виділенням фосгену.

Хлорацетофенон. Являє собою безбарвну кристалічну речовину. Технічний продукт пофарбований у сірий колір, має запах черемшини або фіалки, що відчувається в залежності від чистоти продукту при концентраціях 210^-2 ÷110^-1 мг/м³. Температура кипіння 247⁰С, максимальна концентрація пару при 20⁰С 10,510² мг/м³. Пари хлорацетофенону в 5,3 рази важче повітря, добре сорбуются обмундируванням. Хлорацетофенон погано розчинний у воді, добре – в органічних розчинниках (ацетоні, дихлоретані, бензолі, пальному і мастилах). Досить термостабільний і в хімічному відношенні інертний. Водяні розчини лугів практично його не розкладають.

Хлорацетофенон володіє різнобічною фізіологічною дією. Мінімально діюча концентрація хлорацетофенону 3 мг/м³. При малих концентраціях спостерігається роздратування очей, пощипування в носі, легке печіння в горлі. Нестерпна концентрація при двоххвилинній експозиції 4,5 мг/м³. При високих концентраціях спостерігається виділення слизу з носа, печіння в горлі й очах, сльозотеча. Нормальний зір часто відновлюється через добу, можливі утруднення подиху і нудота, іноді тривалі кон’юнктивіті. Пари хлорацетофенону в концентраціях 110² мг/м³ і більш подразнюють шкіру, а розчини – викликають сильне почервоніння і печіння, що проходять через добу. Випадкове влучення хлорацетофенону в очі викликає блефароспазм (сильний стиск вік), відкриття очей можливо тільки після рясного промивання водою. Роздратування очей у цьому випадку зберігається біля двох діб.

Основний шлях проникання – інгаляційний, середньо-смертельна інгаляційна доза 8,5 мгхв/л. Смертельна концентрація при 30-хвилинній експозиції близько 3,410² мг/м³.

Скипидар екстракційний. Безбарвна або зеленувато-жовта пахуча рідина, температура кипіння 155-180⁰С, швидко окислюється киснем повітря в пароподібному і краплиннорідкому станах. При дії на організм збуджує, а потім паралізує центральну нервову систему. При дії скипидару на організм у концентраціях 410³610³ мг/м³ протягом години відчувається подразнення очей, запаморочення, головний біль, нудота, частішання пульсу, а в концентрації 710²1010² мг/м³ протягом 15 хв. у більшості людей викликає подразнення слизуватих оболонок очей, горла, носа. Відзначається також стиснення у грудях, кашель, частішання подиху. Вдихання дуже високих концентрацій скипидару приводить до втрати координації руху, утраті свідомості, судорогам. Наслідками гострого отруєння можуть бути бронхіти і пневмонії, запалення нирок, можливий набряк гортані. При тривалому впливі на шкіру спостерігаються гострі запалення, дерматити, екземи.

Чотирьоххлористий вуглець. Безбарвна рідина з температурою кипіння 76,8⁰С. Особливу увагу варто звернути на те, що при зіткненні з полум'ям або напруженими предметами розкладається з утворенням фосгену.

При будь-якому надходженні в організм викликає важкі ураження печінки, одночасно уражає нирки і судини легень. При вдиханні дуже високих концентрацій чотирьоххлористого вуглецю можливі або раптова смерть, або втрата свідомості або наркоз. При більш легкому отруєнні характерні головний біль, запаморочення, нудота, блювота, утрата свідомості. Видужання настає відносно швидко. Наслідком гострого отруєння парами чотирьоххлористого вуглецю можуть бути виразка дванадцятипалої кишки, анемія, лейкоцитоз, лимфопенія, зміни в міокарді, гострий психоз. При прийомі усередину 2-3 мл чотирьоххлористого вуглецю можуть виникнути отруєння, 20-30 мл – важке отруєння зі смертельним результатом. Гранично припустима концентрація чотирьоххлористого вуглецю складає 20 мг/м³.

Зелена олія. Це суміш високомолекулярних, головним чином поліциклічних ароматичних вуглеводнів з температурою кипіння 165-350⁰С і змістом нафталіну не більш 8%, сірки – 1%.

При отруєнні зеленою олією з'являються головний біль, слабість, нудота, блювота, серцебиття, відсутність апетиту, кон’юнктивіт. При тривалому контакті зі шкірою викликає почервоніння, печіння, сверблячку, утворення тріщин і пузирів, іноді сильну пігментацію.

Трибутилфосфат. Масляниста рідина з температурою кипіння 180⁰С, погано розчинний у воді.

При впливі високих концентрацій пару інгаляційних уражень не спостерігається. Тривалий одноразовий вплив рідкого трибутилфосфату (більш 4год.) викликає набряк шкіри, при багаторазовому впливі можливе утворення довго незагоюваних гнійних виразок. Гранично припустима концентрація пару трибутилфосфату в повітрі робочої зони виробничих приміщень складає 0,5 мг/м³.

Триетаноламін. Безбарвна грузла, гігроскопічна рідина, температура плавлення 21,2⁰С, температура кипіння 360⁰С, щільність 1,126 г/см³.

Унаслідок малої летючості інгаляційні отруєння малоймовірні. При контакті зі шкірою викликає дерматити й екземи на тильній стороні кистей і передпліччя. При багаторазовому влученні усередину триетаноламін викликає ураження печінки, нирок, шлунково-кишкового тракту.

На постачанні військ РХБ захисту є навчальні рецептури стійких ОР і нестійких ОР.